Отже, давайте поговоримо про тему, яку іноді піднімають, а я до сьогодні старався обминати. Про латинку. Почнемо з головного – і дуже простого питання.
Чи потрібен українській мові латинський алфавіт?
Так, потрібен. Беззаперечно. Українська латинка має бути. Але цим питанням тема не обмежується, вона ним лише починається. Тому – питання номер два.
Навіщо українській мові латинський алфавіт?
Тут є дві відповіді.
1) Для того, щоб іноземці не лякалися наших знаків, вивісок і такого іншого. Поїдьте в Грузію чи Грецію і зрозумійте, що відчувають іноземці з країн ЄС у нас. Я був в Грузії і можу підтвердити – коли ти не розумієш навіть алфавіту, це дуже важко.
2) Для того, аби Україна віддалилася від Московії і стала ближчою до Європи.
Я зараз не буду нагадувати про Вірменію, у якої зовсім не кирилиця (можете називати наш алфавіт “петровською гражданкою”, ваше право, я буду користуватися усталеним терміном), і яка є одним із найближчих друзів Московії. Чи там про члена ЄС, шенгена і єврозони із кириличною абеткою. Так, написи на євробанкнотах не тільки латинкою, а ще і кирилицею і грецьким письмом. Давайте домовимося, що так, латинізація українського письма віддалить Україну від Московії і наблизить до Європи.
(Ще є варіант “Маючи власну латинку, українці краще розумітимуть європейські алфавіти і, відповідно, мови”. Але він, як на мене, більше спекулятивний, ніж реальний. Багато з нас знають як мінімум англійську абетку – для такої місії цього досить з головою.)
Зважаючи на ці два факти, виникає третє питання.
Який саме латинський алфавіт потрібен українській мові?
Тут теж дві відповіді.
1) На основі англійського.
2) Схожий на польський чи чеський.
З першим все просто і зрозуміло. У нас взагалі-то є затверджена Кабміном, ще Тимошенко, система транслітерації – якраз на основі англійської абетки. Це значить, що звуки, яких не було в латинській мові, позначаються буквосполученням – ш це sh, щ це sch і таке інше.
Насправді, якщо нічого не вигадувати – можна взяти цю абетку і просто довести її до ума, бо там багато різних багів. І це не дивина, у нас в нашій абетці є баги, про які я напишу нижче.
Другий варіант просувають, зокрема в ФБ, деякі активісти. Він відрізняється великою купою діакритичних знаків – отих от “пташок”, від яких після чеського тексту рябить у очах. (До речі, в українській абетці теж є діакритичні знаки – вони розрізняють і та ї, и та й.)
Яка з них краща? А отут ми повертаємося до другого питання. Якщо нам треба зробити Україну доступнішою для іноземців – то, звісно ж, англійський варіант значно кращий. Бо, скажімо, Shevchenko у всьому світі прочитають правильно (та й то, згадайте, як в Італії називали нашого футболіста “Чєвчєнько”). А тепер подумайте, як прочитають оце от – Ševčenko.
Хоча насправді на цю проблему я б взагалі уваги не звертав, бо читають, як показує практика, так, як собі хочуть. Ось вам приклад – прізвище Koscielny. Як ви його прочитаєте? Ті, хто трохи знають мови, зметикують, що це польська і, додавши логічний акут над S, прочитають як “Кошчєльни”. Правильно. Але! Справа в тому, що це прізвище французького футболіста польського походження. І оскільки він француз – то читають його прізвище на французький лад, як “Косєльні”. І так всюди. Тому питання “Як воно читатиметься в Англії чи Іспанії” я б взагалі не брав до уваги. У них там своя атмосфера, і Бог з ними.
Англійський варіант кращий і тим, що ми до нього звикли. Польськомовні тексти читає значно менше народу, ніж англомовні (про чеські взагалі мовчу), тому буквосполучення нам миліші і рідніші, ніж букви із діакритичними знаками. Але це – діло привички. Питання в тому, чи варто звикати до чогось нового, чи можна обмежитися уже знайомим.
В “польсько-чеському” варіанті є якась автентичність – хоча адепти латинки якраз і говорять, щоб ми стали схожими на Європу. З цим варіантом ми станемо схожими – на східну Європу. Це не погано і не добре, це факт.
На перший погляд “польсько-чеський” варіант зменшить кількість букв в рядку, зате збільшить кількість значків над рядком. Що краще і що гірше? Нічого. Справа привички, я ж кажу. Чехи і поляки живуть і не помирають від своїх абеток.
Далі. Ще одне питання.
Як вводити латинку?
Ввести, як все у нас робиться – за півроку чи рік – нереально. І безглуздо. Все одно купа літератури в бібліотеках, школах та інших закладах залишиться кириличною. І замінити її буде просто нереально. Особливо в наших нехлюйськи-корупційних умовах.
На мою думку, потрібно робити наступним чином.
1) Розробити нормальну, адекватну укрлатинку. Взявши з різних варіантів корисні для нас речі. Наприклад, з польського взяти два “л”, тверде і м’яке (оце ще з м’яким знаком та апострофом колотнечі буде, і не всюди можна адекватно замінити). З сербського взяти Đ, đ – на позначення звука “дж” (у них ця буква позначає “дьжь”, але то їх проблеми). Або розробити якусь свою схожу. У білорусів – Ǔ, ǔ, бо у нас, якщо хто не знає, теж є “у нескладове”, наприклад, у слові “вовк” чи “дівка”. І отак з миру по нитці назбирати алфавіт.
Звісно, справа непроста. Власне латинська абетка ще менш придатна до української мови, ніж нинішня кирилиця – хоча і в ній є свої баги. Ті ж “дж”, “дз”, “ў”, які в нас ніякими окремими буквами чомусь не позначаються. Нещасну “ґ” хоч повернули, уже добре. (До речі, непогано було б в кириличному алфавіті унормувати використання цієї букви і взагалі провести аудит транслітерації іноземних власних назв, бо те, що є – повний відстій. “Гете” і “Гейне” гарантують це.)
Але натягнути латинку на українську фонетичну систему можна. Поляки натягнули, чехи натягнули, турки навіть з їх зовсім не індоєвропейською мовою. Тож за бажання все можна зробити.
2) Паралельне використання. Досить широке. Дорожні знаки, пошта, всі документи, особливо ті, які мають зовнішнє використання. Потихеньку друкувати книжки. Починати вивчати укрлатинку в школі. Щоб діти училися писати нею змалечку.
3) А коли ці діти виростуть – отоді вже й вирішувати, як бути далі. Може, навіть на референдумі. Хоча, можливо, до того часу латинка еволюційним шляхом витисне кириличне письмо на маргінеси.
І залишається останнє питання.
А що ж таки ця зміна реально дасть?
Чесно – не знаю. Бачу лише два очевидних факти – туристи з Європи тут почуватимуться затишніше, а непрохані гості з Московії навпаки, втратять відчуття того, що “тут все как у нас”. Для самих українців якоїсь принципової різниці, особливо, коли електронна преса і література повністю витіснять паперову (тобто коли кириличні тексти на латинку будуть перебиватися одним кліком, і шукати Шевченка на латинці для шкільної програми не треба буде, ось він, під рукою), я не бачу. Ми звикли до кирилиці, звикнемо і до латинки. А в Європі те, що треба, і зараз можемо прочитати. Принаймні, базову латинку знають всі чи майже всі, хто хоч щось можуть засвоювати – бо іноземну мову в школі вчили усі. А запам’ятати, що J в іспанській, французькій та англійській мовах означають трохи різні звуки, це не так важко.
А наостанок скажу, що мені дуже не подобається, коли адепти латинки починають розказувати про те, що, мовляв, ті, хто проти оної, а за кирилицю – грають на руку Московії. Пересічному болгарину на Московію, я упевнений, наплювати з Мусали. Він користується кирилицею, бо так вже склалося. І пересічний румун ходить в православну церкву не тому, що він промосковитський, а бо так склалося в історії його країни.
От і все. Я пишу кирилицею тому, що так прийнято. А прийнято, бо зручно. У всіх цих срачах не враховується ця причина, а вона одна із головних. Абетка – це те, чим вам користуватися все життя, кожного дня. І вона має бути зручна. Як взуття. Дуже ви находите в черевиках, які натирають ноги?
Якщо спеціально розроблена українська латинка за результатами певних випробувань виявиться такою ж чи майже такою ж зручною, як кирилиця – то чом би й ні. А витрачати купу часу і сил на те, що не принесе якоїсь очевидної вигоди… Shkurka vychynky ne stoit, як каже мій батько.
Це я говорю про повну заміну кирилиці латинкою. Як повноцінний (а не той кастрований, що лежить на Укрпошті, і яким самі поштарки не користуються – інакше б не називали мене “Муленко”, приносячи закордонну кореспонденцію) дублікат кирилиці – латинка не те що можлива, вона конче необхідна. І не зараз, а давним-давно.
vmylenko.com 
Хоча англійська транслітерація й звичніша для простих українців. Та вона є штучно насаджено, а латинкою на основі польської абетки Галичани користувалися ще давним-давно. Причина досить проста – латинка була зрозуміліша і простіша для них, ніж кирилиця, яка була далекою від живої мови. Багато людей прожили все життя, спілкуючись українською мовою і записуючи її латинськими літерами. Лише через великий вплив московії на нашу історію, ці факти замовчуються.
Нам потрібно брати приклад з білорусів, чия мова найближча до української. Вони мають власний латинковий альфабет і навіть при теперішній владі всі таблички назв вулиць чи станцій метро дублюються латинкою. А на міжнародних картах білоруські міста позначаються відповідно до норм їхньої латинки.
Думка про те, американці, німці чи французи не зможуть прочитати Ševčenko або Szewczenko – взагалі безпідставна. В мовах, які використовують латинкове письмо, існує правило про збереження ориґінального написання і в літературі зазвичай після іншомовного імені подають транскрипцію. Для прикладу: прізвище Mickiewicz освічені німці не прочитають /міківікц/ (саме так це слово мало би читатись за правилами німецької мови), натомість поляки не прочитають прізвища Shakespeare як /схакеспеаре/.
Отож, латинка безумовно потрібна і базуватись вона повинна на найближчих слов’янських мовах(білоруській, польській та словацькій). Якщо навчати її учнів у школах, то років через 5-10 вона точно витіснить кирилицю (враховуючи те, що запис латинкою спростить вивчення ортографії).
ПодобаєтьсяПодобається
Ukrajina xoče pou̯toryty dosvid Serbiji
1. Paraleĺno dvi abetky ukrajinśka kyrylycia ta zapronovana ukrajinśka latynka.
2. Nablyženia do Jeu̯ropy.
3. Čerez dvadciat́ rokiu̯ Ukrajina perei̯de na latynku.
4. Čytabeĺnist́ dlia inozemciu̯.
ПодобаєтьсяПодобається
Спільнота покликана зібрати всіх прихильників Української Латинки та об’єднати зусилля в просуванні цієї ідеї.
https://www.facebook.com/groups/zalatynku/
ПодобаєтьсяПодобається
Zaprohyiu vukorustovyvatu pu’smo Lysaktotal!
Usi movu odnieu rozkladkoiu!
________________
Priqlahaiu ispo’lzova’t pi’smo Lysaktotal!
Vse iazyki odnoi raskladkoi! https://www.facebook.com/pages/Lysaktotal/268048849962137
ПодобаєтьсяПодобається
Латинка це звісно добре, але не реально. Вже існує надцять її варіантів (навіть я маю свій), і українці (які три з двох гетьмани) ніколи не прийдуть до одного спільного. Я, наприклад, краще залишусь з кирилецею ніж писатиму “г” як “h”.
Добре, поділюся й я своєю латинкою 🙂
Šče ne vmerla v Ukraïni, ni slava, ni voĺa.
Šče nam, bratt́a ukraïnci, usmihnet́śa doĺa.
Zgynut́ naši vorožeńky, äk rosa na sonci.
Zapanuëm i my, bratt́a, u svoïj storonci.
Dušu j tilo my položym za našu svobodu
I pokažem, ščo my, bratt́a, kozaćkogo rodu.
ПодобаєтьсяПодобається
Додав до своєї латинки літері для звуків “дз” та “дж”. Кому цікаво запрошую подивитись.
http://ukrajinsjka-latynka.blogspot.com/2018/05/blog-post.html
ПодобаєтьсяПодобається
Latynycia može buty i paraleĺna z kyrylyceju. Ja hadaju vsim nam ne podobajet́sia, jak naši imena zapysani v zakordonnych pasportach abo jak naši mista transliterovani: Zaporizhzhia, Kharkiv, jakyj vsi vymovliajut́ “Karkiv”, Donetsk, Uzhhorod toščo. Latynycia, jak minimum zblyzyla b našu transliteraciju z inšymy slovjanśkymy/evroperśkymy movamy. Zavždy navčajučy kohoś ukraїnśkoї, možna počaty z latynyci, ščo vže ne tak liakaje inozemciv. I znovu ž taky: Zaporižžia, Charkiv, Donećk, Užhorod. I pry ciomy ne treba panikuvaty, ščo teper ničoho ne bude zrozumiloho, bo jak bude i kyrylycia, i latynycia. A dali – čas uže pokaže…
ПодобаєтьсяПодобається
Майже десятиліття українському суспільству, час від часу, підкидають ідею, про те, що перехід на латиницю, замість українського алфавіту, дозволить швидше потрапити у європейську сім’ю народів. Що перед українцями відкриються величезні перспективи і що ми назавжди порвемо з агресивною Москвою та її кирилицею.
Але чи дійсно це так?
Чи насправді ми користуємося кирилицею?
Чи усі європейські народи прийняли однотипну латиницю?
Чи здатна латиниця відтворювати звучання мов європейських народів, особливо слов’ян?
Та і що втратить Україна відмовившись від прабатьківського письма, рахманської велесовиці – тисячолітньої попередниці української мови, яка лишень зараз виходить з історичного забуття?
Відповіді на ці запитання у статті “Війна з українською абеткою, або що вбиває латиниця?” –
vremya.eu/stati/obrazovanie-i-nauka/v-ina-z-ukra-nskoyu-abetkoyu-abo-scho-vb.html
ПодобаєтьсяПодобається
tebe zviĺneno
ПодобаєтьсяПодобається
Vidkil` zvilneno?
ПодобаєтьсяПодобається
Tebe zviĺneno z roboty čy ty pyšeš viĺno ukrajinśkoju latynkoju čy ja stvoriu analoh biloruśkoji Vai̯šnoriji čy serbśkoho Kosovo moja deržava ce Sonia zi stolyceju Truskaveć.
ПодобаєтьсяПодобається
(ˋ) гравіс обозначав відсутня голосного
ПодобаєтьсяПодобається
Dlia neskladovyx zvukiu̯ u̯ Ukrajinśkii̯ latynci Slavik-1 pyšemo novi (okremi) litery U̯ u̯ ta I̯ i̯
ПодобаєтьсяПодобається
k prykladu:
s̀katalasia kačaloč̀ka het́.
ПодобаєтьсяПодобається
oś pyšut́ tak:
jablunaͥ koroloͥv durnuͥ.
ПодобаєтьсяПодобається
Ǯ ǯ ce ʒvinkyi̯ analoh Č č
Ʒ ʒ ce ʒvinkyi̯ analoh C c
I̯ i̯ ce nepou̯nyi̯ I i, ale vin poxodyt́ na J j zvuk
U̯ u̯ ce nepou̯nyi̯ U u, ale poxodyt́ na V v abo W w zvuk
ПодобаєтьсяПодобається
Oś i novyi̯ aĺfabet ukrajinśkoji latynky na modeli biloruśkoji latynky imeni Taraškevyča.
Jak vyhliadaje nova ukrajinśka abetka.
A a B b C c Ć ć Č č D d D́ d́ E e F f G g H h Ȟ ȟ I i I̯ i̯ K k Ł ł L l M m N n Ń ń O o P p R r Ŕ ŕ S s Ś ś Š š T t T́ t́ U u U̯ u̯ W w Y y Z z Ź ź Ž ž Ʒ ʒ Ʒ́ ʒ́ Ǯ ǯ
Pryklady tekstiu̯ na ukrajinśkii̯ latynci.
My biłorusy myrni ludy,
Widanni sercem ridnii̯ zemli,
Ščyro my družymo, syly hartujemo
My u̯ praciowytii̯, wilnii̯ simji.
Pryspiu̯:
Słau̯sia, zemli našoji switłe imja,
Słau̯sia, narodiu̯ braterśkyi̯ sojuz!
Naša luba maty-Witčyzno,
Wično žywy ta kwitny, Biłoruś!
Razom z bratamy ȟorobro wikamy
My boronyły ridnyi̯ porih,
U̯ bytwaȟ za wolu, bytwaȟ za dolu
Swii̯ zdobuwały stiah peremoh!
Pryspiu̯
Družba narodiu̯– syła narodiu̯–
Naš zapovitnyi̯, soniačnyi̯ šlax.
Hordo ž zwyi̯sia u jasniji wysi
Stiah peremohy– radosti stiah
Pryspiu̯
Z biłoruśkoji mowy na ukrajinśku movu na łatynci perekłau̯ Ženia Pikou̯śkyi̯
ПодобаєтьсяПодобається
Mii̯ projekt ukrajinśkoji latynky dlia ukrajinśkoji movy nazva systemy Slavik-1 ščo depolonizuvatyś i deanhlifikuvatyś i sxožymy na inšyx slovjan na čexiu̯, slovakiu̯, sloveniu̯, serbiu̯, lužyčan, čornohorciu̯, bosnii̯ciu̯, xorvatiu̯, bilorusiu̯ Au̯tor Jeu̯hen Pikou̯śkyi̯
A B C Ć Č D D́ E F G H X I I̯ J K L Ĺ M N Ń O P R Ŕ S Ś Š T T́ U U̯ V Y Z Ź Ž Ʒ Ʒ́ Ǯ
Bez dyhrafiu̯, u̯si dyhrafy konvertovani u̯ okremi litery
ПодобаєтьсяПодобається
Ukrajinśka Latynka– ce spiĺna nazva riznyx variantiu̯ zapysu ukrajinśkoji movy zasobamy latynśkoji abetky.
Dejaki z nyx lyšylysia projektamy, a dejaki buly vidnosno aktyu̯nomu u̯žytku peu̯nyi̯ čas.
ПодобаєтьсяПодобається
Mii̭ projekt ukrajinśkoji latynky pid nazvoju Lei̭tanija
A B C Ć Č D D́ E Ɛ F G H X I I̭ J K L Ĺ M N Ń O P R Ŕ S Ś Š T T́ U Ṷ V W Y Z Ź Ž Ʒ Ʒ́ Ǯ
Dodatkovo: zamist́ liter z akutamy (b́ f́ ḿ ṕ v́), pyšet́sia dyhrafy (bj fj mj pj vj) abo (bɩ fɩ mɩ pɩ vɩ) abo udvojeńnia (bb ff mm pp vv) abo prosti litery (b f m p v)
ПодобаєтьсяПодобається
Ṷ latynkax svitu vykoryvujut́sia litery z diakrytyčnymy znakamy nadriadkovymy aĺbo pidriadkovymy napryklad (Š Ś Č Ć Ł Ş) ta inšyx, a takož dyhrafy (SH CH DZ KH SCH ZH) ta inšyx i̭ novi litery (Ə Ʒ Ʋ Ɔ Ŋ) ta inšyx adɛkvatno
ПодобаєтьсяПодобається
Ja zreformuvav̂ ceĵ projekt ukrajinśkoji latynky Slavik-1 z novov̂vedenniamy.
Literu zminyv̂ na jak u projekti Docenka.
Litery ta zminyv̂ na ta .
Ta v̂vodyv̂ literu dlia zmicnenoho tverdoho l napyklad: poⱡk, toⱡk, foⱡk, kšaⱡt ta inšyħ
Nibyto krasyvo
ПодобаєтьсяПодобається