Ви знаєте, а я хотів би заступится за суддю Чауса та його банку.

Серед купи тролінгу і звинувачень на адресу легендарного вже працівника судової гілки влади була така – мовляв, замість того, щоб вкласти ці гроші в розвиток країни, якийсь власний бізнес, на якому б і сам нажився, і людям дав можливість заробити, воно гроші в банку никає і зариває в сиру землю.

І дійсно – ну якщо вже у людини пиха, як у порнонегра член, то хай би, я знаю, якийсь вуз побудувала, лікарню чи ще щось таке, на фасаді своє ім’я і портрет повісила п’ятиметрові. В кінці кінців, той же Гарвард назвали на честь спонсора. Нормальна світова практика.

Але. По-перше, якщо якийсь подібний персонаж тільки спробує зробити шось отаке от – відразу ж його закидають питаннями “А звідкіля у судді на все це гроші”. Закидають? Отож. Хто ж захоче так підставлятися.

Далі. Припустимо, зробив він щось таке. У нашій країні із постійними змінами, із ручним управлінням і таким іншим – де гарантія, що якась наступна влада не відбере собі усе це? Згадайте часи Януковича, коли така практика була не те що на поток поставлена – а ще трохи, і всю Україну б поглинула.

Тобто – з такої точки зору я цілком розумію ідею з банкою. Та є один дуже важливий нюанс, без якого картина буде неповна. Справа в тому, що цю країну, цю систему побудували в тому числі й оці от судді. Тобто вони самі загнали країну в цю яму, в якій вони самі можуть накрасти силу-силенну бабла, але при цьому з цих грошей максимум побудують потворну хату на 5 поверхів, на подвір’ї якої зариють в банці усі інші гроші.

Я от про Гарвард згадав. Так, в Штатах у свій час була теж серйозна веселуха. Але там вчасно зрозуміли, що той спосіб життя, який є – він веде до тупика і ями з банкою. А, зрозумівши, переформатували своє життя. І тепер маємо ті Сполучені Штати, до яких усі прагнуть і які усі вважають номером один у світі. Хоча – мабуть, контингент, який заселяв нинішню територію США і стояв у витоків держави, все-таки відрізняється від нашого. Там були уперті, цілеспрямовані люди, які боролися за своє життя і майбутнє, а тут просто совки, яких виростили тільки для того, аби красти і никати, красти і никати. Ну, і ходити на мітинги – хоч 7 листопада, а хоч 24 серпня.

Отак от вони і живуть – крадуть і ховають в банки, крадуть і ховають в банки. І кайфують від розміру і кількості цих банок, які ніхто ніколи – крім в кінці кінців слідчих – не побачить. А, можливо, вони якраз на слідчих і розраховують? Ви ж бачите – вся Україна про банку з грошима та її власника говорить. Що це, як не хвилина слави?