Просто дві новини останніх днів.

1. Наталія Енн Яресько врятувала Пуерто-Рико від банкрутства. Так-так, та сама Яресько, яка зробила щось схоже із українською економікою в 2014-15 роках, коли нам не те що світив, а висів дамокловим мечем над головою дефолт.

2. Олександр Лукашенко дозволив відправляти своїх холопів у погонах до московитів у Сирію – воювати із тамтешньою антиасадівською опозицією. Звісно, все це маскується під “гуманітарну місію поза межами зони бойових дій”. Але ми ж з вами чудово пам’ятаємо, як таку ж аргументацію використовували у СРСР після введення “обмеженого контингенту радянських військ” до Афганістану. Тому не будемо себе обманювати – воювати вони туди їдуть, замазуватися кров’ю (як раніше у Казахстані).

Тепер давайте згадаємо, що ще у листопаді 2019 року Лукашенко був найпопулярнішим іноземним політиком серед українців. 66% до нього ставилися позитивно. Після кривавого придушення протестів після сфальсифікованих президентських виборів ставлення до Луки в Україні дещо змінилося, але все одно дофіга тих, хто вважає його хорошим правителем.

А ви поцікавтеся у “пересічного українця”, чи знає (хоча б знає) він таке прізвище – “Яресько”. І хто вона взагалі така. І що вона зробила для України. Ось, наприклад, соцопитування КМІС 2016 року – “Кого ви хотіли б бачити прем’єр-міністром України?” Бачите, скільки відсотків оцінили роботу Яресько (причому свіжу роботу, буквально учорашню)?

А це опитування “Разумкова” 2015 року.

Гриценку (еталонному пустопорожньому нічому) довіряють 36%, Ляшку (тодішньому еталону популізму) – 27%, Яресько – 16%. (Гірше тільки Гонтарева – їй, яка врятувала і оздоровила фінансову систему країни, довіряло лише 5%, а не довіряло 82!)

А майже 40% взагалі не знають, хто така Яресько.

І, думаю, зараз ситуація не краща. Можливо, навіть і гірша – як мінімум, щодо упізнаваності пані Яресько.

Моралі і висновків не буде. Скільки можна. Просто пам’ятайте, хто живе поруч із вами.