А. Чехов. “Витька”
Нічо не можу подєлать – як тільки бачу Пацюковича на пресухі, відразу ж він мені уявляється в образі Ванькі Жукова.
Нічо не можу подєлать – як тільки бачу Пацюковича на пресухі, відразу ж він мені уявляється в образі Ванькі Жукова.
Так, навіть у начебто програшній для Кремля ситуації – вона все одно є виграшною. І ось чому.
Один – від відомого політика, інший – від мого френда.
“Ейбар” знову сотворив невеличку сенсацію (чи це вже й не сенсація?), обігравши на рідному “Іпуруа” “Вільярреал”.