Хвилинка футбольної конспірології.

Дивіться, яка цікава штука. Ультрас “Динамо” всі такі із себе нетолерантні (надись таке написали), м’яко кажучи, щоб не назвати расистами – але спокійно ставляться до того, що їхнім клубом вже більше 20 років керує сім’я євреїв. (Для тих, хто не знає – по-батькові Суркісів, Ігоря і формально, а Григорій змінив, але ми ж знаємо, що Рахмільовичі.) Дивина та й годі.

Але йдемо далі. Форма “Динамо” – біло-блакитна. З’явилося спорттовариство “Динамо” в 20-х роках минулого століття. Чому були вибрані саме такі кольори? Ну, зі “Спартаком” зрозуміло – червоний це колір більшовиків, а тут таке несподіване поєднання “буржуйського” білого і взагалі незрозумілого блакитного (синього). Але тут ми згадуємо, що в НКВД, чиїм спорттовариством і було “Динамо”, в ті роки працювало багато людей єврейської національності, та й взагалі в ранньорадянські роки, до того, як Сталін трансформував СРСР в російську комуністичну імперію, в лідерах більшовиків було багато євреїв.

А кольори прапора Ізраїлю які? Білий і синій. Ви скажете, що Ізраїль з’явився на світ 1947-го – але штука в тому, що прапор той “був розроблений для сіоністського руху в 1891 році. Прапор нагадує «таліт» (івр. טַלִּית‎) — білу з синіми смугами єврейську молільну хустку”.

В кінці 80-х київське “Динамо” очолив Віктор Безверхий. Українець з центру України, малу батьківщину якого знищили совєти під час будівництва Кременчуцької ГЕС. Українець, який “був організатором і меценатом першої в незалежній Україні виставки-ретроспективи «Український авангард – 20-40-ві, 60-80-ті роки», першої масштабної виставки «Сучасне мистецтво України»”. Ще можна згадати, що “у травні 1991 року відбулася зустріч динамівців з патріархом УАПЦ Мстиславом (Скрипником), що поклала початок робіт з відродження Михайлівського Золотоверхого собору. Саме Віктор Безверхий був їхнім ініціатором, першим меценатом”.

І що ми бачимо? А бачимо ми, що “Динамо” ще за часів СРСР змінило біло-блакитну форму на “бандерівську” жовто-синю – а за таке поєднання кольорів ще навіть 1990-го за бажання можна було по голові отримати від влади.

І емблема “Динамо” змінилася – набравши українських національних кольорів, які пізніше стали державними.

А 1993-го в “Динамо” стався переворот – і до влади прийшли Суркіси, а також відомий своїм українофобством (одна справа Василя Стуса чого варта) Медведчук. І буквально через пару років “Динамо” знову повернулося до “сіоністських” біло-синіх кольорів форми. А пізніше – відразу не ризикували – і емблему повернули радянську, біло-синю, зовсім прибравши жовтий колір з емблеми клубу. Клубу, який при Безверхову чи не єдиним із українських команд радянської вишки виступав за незалежний чемпіонат. А при Суркісах “Динамо” і на Кубок Співдружності літати почало, і в Кубку Пєрвого канала брало участь.

Може, це усе просто збіг, але…

А тепер подивимося на іншого українського гранда, “Шахтаря”. Як відомо, кольори гірників помаранчеві. Точніше, чорні і помаранчеві. Але поєднання цих кольорів в смужечку було давним-давно, ще в радянські часи. За незалежної України “Шахтар” в смужках не грав. Навіть кольори міняв, були і зелено-помаранчеві футболки (під кольори тодішньої емблеми). А влітку 2007-го чомусь раптом з’являються смужки. Ось, можете переконатися, що саме з початку сезону-2007/08.

Чому? Хтозна… Але дивіться сюди уважненько.

2005-го в Московії стартувала акція “Георгіївська стрічка”. Той рік був пробним – і проба була визнана вдалою. Тому за рік, 2006-го, акція розповзлася за межі Московії. А 2007-го чорно-помаранчева “георгіївська” стрічка опинилася на костюмах Путіна і Медведєва на параді 9 травня. Тобто – 2007-го Кремль одобрив ідею “георгіївської стрічки” як зручного для просування “русского міра” символа.

І тут же – цікавий збіг, правда? – в “стрічки” перевдягнувся “Шахтар”. Клуб хазяїна Донбасу Ахметова, клуб – символ Донбасу і, якщо ширше, російськомовної України. Не мені вам розповідати, яку роль відіграв і відіграє Донбас у “русской вєснє” 2014-го і у війні Росії проти України.

От і думайте – вигадки і фантазії це чи щось інше.

А “Шахтар”, до речі, і досі грає в “георгіївській” формі. Так само, як і “Динамо” в “ізраїльській”…

P.S. І ще один момент. Є такий клуб (поки що є) “Дніпро”. В часи Мілленіуму його підгріб під себе Ігор Коломойський – видатний діяч єврейської общини Дніпропетровська, а пізніше і всієї України (та і за межами країни його знають у певних колах). А тепер подивіться, як через кілька років після його приходу кардинально змінилися кольори емблеми “Дніпра”.

Теж збіг?