Що я побачив у фільмі “Лобановський назавжди”

Сходив на перше в своєму житті кіно про футбол. Розказую про враження.

…а як би ви відреагували, якби на самому початку фільму про видатного українського тренера до вас з екрана заговорив – московитський коментатор? Та ще й ГеннадьСєргєіч Орлов! (Ті, хто в темі, зрозуміють, для інших – ну, уявіть собі російськомовного… Дерепосемененка чи щось таке.)

Але при цьому Орлов був одним із двох учасників фільму – весь фільм це мішка архівного відео і людей в кадрі, – які його не зіпсували. Я маю на увазі із тих, хто пройшлися по усьому фільму, бо Шовковський і Шевченко в принципі теж нормально сказали, але скільки їх там було.

А другий – це Артем Франков. От йому особлива подяка – бо інакше фільм би вийшов повне гівно. А так він гівно просто. Артем хоч трохи розбавляв потік балаболства ні про що якимись датами, конкретикою. А в цілому…

В цілому це фільм-емоція. І емоція фальшивенька, неякісна. Навіть похвалити як слід не зуміли, я вже не кажу про критику. Ще поки йшлося про Лобановського-гравця – хоч трохи було цікаво, далі уже дивився на те, “як ви ще зіпсуєте враження”.

Ніякого конкретики по фактажу. Ніяких цікавих локацій – хоча показали “Бернабеу”, де допитували про Лобана Карло Анчелотті. Сказав кілька банальних слів. Навіщо все це? Краще б проїхалися по стадіонах, де він виграв єврокубки, на Близький Схід заїхали б, показали, де він працював. Ні. Просто розмови в кадрі на тему “Лобановський крутий”, “Лобановський і я”.

Відвертої брехні не було, так, майже нічого не згадали про договірні матчі – хіба що в форматі “москвичі там шось бухтіли”. Про методику Зеленцова – три слова. Про конфлікт з Масловим, конфлікт-1976 – кілька хвилин.

Якийсь француз, здається, главред “Франс Футбол” ляпнув, що Лобановський унікальний тим, що тренував а) великий клуб, б) велику збірну. Мол, я таких більше не згадаю. Правда? І навіть Рінуса Міхелса, про якого згадувалося у фільмі? Ну-ну. Це, нагадаю, не хєр з посьолка Второмайський, а головний редактор футбольного видання.

Якщо ви не знаєте, хто такий Лобановський – з цього фільму ви дізнаєтеся тільки, що він був гравцем і тренером і виграв якісь кубки (які – не факт, що було сказано в фільмі, я вже не акцентував увагу на таких деталях). Навіть як і де помер – не дізнаєтеся. Показали тільки, що його саджали в швидку на стадіоні – і все. На цьому фільм закінчується. А про сам епізод – привітався з Тараном, заміну за 2 хвилини до кінця матчу готував, стало погано. Ну, і швидка. Все.

Понавтикували там кадрів із засідань партійних КПССівських, голодування студентів 1990-го. Ясно, хотіли типу епоху показати. Але люди взагалі-то прийшли подивитися про Лобановського, а не на Кремль і партз’їзди…

Єдиний плюс, який я знайшов – це архівне відео, з роздягалень, пресух, якихось інших напівзакулісних подій. Отакий от фільм. Я не буду вам казати “ідіть” там чи “не ідіть” – самі вирішуйте. Але моє враження таке – фільм повне лайно. Автори навіть той убогий формат, який вибрали, не змогли розкрити толком.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s