Якщо не зупинить механізм, запущений нинішньою владою.

Чули про побиття професора у варшавському трамваї за німецьку мову? А українську історію в Пшемишлі? А ось мені ще в лічку написали сьогодні:

“знайомого у Польщі скіни били

за те, що українець

торік він був

маленьке містеко біля кордону з чехами”

Ану тепер скажіть, що спільного у цих історіях? А спільного те, що все це було за нинішньої влади. Яка прийшла до влади на популізмі, фактично дозволяючи подібні речі. Речі, які були і раніше – але питання в кількості.

Польща ще здивується, може, зжахнеться (якщо столичного трамваю мало). А ми не дивуємося. Ми все це пройшли. Я не про конкретну причину чи прояв. Я про систему. А система, любі мої, в тому, що коли політики виїжджають на отаких от речах – то рано чи пізно плебс, ними заражений, виходить з-під контролю. Просто тому, що йому уже не поясниш – чому вчора на це дивилися крізь пальці, а сьогодні починають зажимати. І навіть якісь критичні моменти – скажімо, смерть невинної людини – для плебсу не аргумент. Бо якщо випустити звіра з клітки – загнати його можна буде тільки силою. Си-ло-ю.

От у нас на Донбасі схожа ситуація. Риги культивували вищість Донбасу, плекали бидлогопницьку цивілізацію – а тепер самі від неї горять і страждають. Деякі – в прямому сенсі. Згадайте отого мусора, якого недавно за бабки і золото грохнули. Він же нічого не зробив за України, щоб бидлогопів стало менше, а 2014-го навіть став на їх бік. І отримав те, що мав отримати. Все завершиться логічно.

І в Польщі завершиться не менш логічно – якщо влада не замислиться. Так, нині там – за словами героя вищезгаданої історії – більшість цілком адекватна. Але проведіть тепер такий експеримент – порівняйте Московію-1999 і Московію-2014. Правда ж, контраст серйозний? А воно ж за один день не зробилося. Просто оцей от поріг адекватності відсовувався і відсовувався – аж доки нормальним не стало їхати на Донбас і убивати там бандерівців (а по факту – навіть тих, кого приїхали захищати від бандерівців).

Тим паче, у поляків під боком ще один історичний прецедент – Німеччина. Там же Гітлер теж не з неба впав. І підтримка у нього не після помаху чарівної палички з’явилася. Все воно так і відбувається – вирівнюєш фронт, вирівнюєш, а потім озирнувся, а за спиною уже як від Чопа до Харкова.

І ще один важливий момент. Оце от ядро польських правих, за твердженням багатьох адекватних поляків, фінансується… Ви вгадали – Московією. А це вже зовсім інший пілотаж. Бо якщо із внутрішньою проблемою навіть ПіС справилися б – за бажання і розуміння проблеми, звісно ж – то коли у справу вмішується такий потужний зовнішній фактор, ситуація може вийти з-під контролю значно швидше. І адекватна нині більшість не буде жахатися фраз “Вони ж нас на Волині (в Освенцімі) убивали!”

Як не стає волосся дибки у жителів ДНР та ЛНР, яким скормлюють просто феєричну дикість і брехню. Бо українська влада спочатку не зупинила вчасно (Ющенко) цей вірус, а потім ще й посилено культивувала (Янукович). І тепер маємо те, що маємо. Сучасна цивілізація – вона всього-навсього продукт великого неписаного суспільного договору. І як тільки цей договір починає ігноруватися і порушуватися – з’являється убитий за українську мову Рибак, з’являються донецькі підвали. І не дай Боже полякам дожити до убитих за ту ж німецьку мову. І ставлення до цих смертей “із розумінням”. Бо це означатиме, що ситуація зайшла занадто далеко.