Ні, ну пораділи за Леклера, який нарешті виграв домашню гонку (як і Норріс кілька тижнів тому нарешті виграв взагалі). Але – є щодо 70-го монегаскського етапу “Формули-1” й неочікувані думки.

Для початку давайте згадаємо кваліфікацію, де відразу два топ-пілоти – Фернандо Алонсо і Серхіо Перес – не пройшли навіть у другу частину кваліфікації. Несподіванка, сенсація і все оце от. А в неділю, як ви знаєте, Шарль Леклер став першим в історії “Формули-1” (і першим з 1931-го року загалом) домашнім переможцем Гран-прі Монако – що теж, в принципі, певною мірою сенсація.

А тепер давайте розберемося детальніше.

По-перше, кваліфікація. Перес пояснив ситуацію – сказав, що через трафік та банери не встиг зробити нормальне залікове коло. Власне, це цілком очевидно – нехай Серхіо і слабіший за Ферстаппена, але 18 місце за підсумками кваліфікації це не його і не боліда “Ред Булл” рівень. Та і 16-те місце Алонсо – це теж не реальний показник “Астон Мартін”, навіть нинішнього.

Тобто – маємо ситуацію, коли по суті штучно були викинуті з боротьби за місця в топ-десятці два гонщики. А раніше, до нинішнього формату кваліфікації, цього не сталося б. Бо кваліфікація відбувалася за звичайнісінським форматом – виїхав на трасу і увесь відведений час (годину чи навіть і дві, бо були такі часи, коли кваліфікаційних заїздів було двоє, у п’ятницю і суботу) ганяй, показуй найкращий час. І ти точно не будеш залежати від трафіку, банерів та інших траблів, бо за годину вже якось 4-5 швидких кола зможеш проїхати.

А зараз, у нинішньому форматі кваліфікації, особливо у третій частині, де усього 10 хвилин дається – з’являється купа отаких от факторів, які раніше не мали такого впливу на результат. Тобто – маємо ситуацію, коли результат не є об’єктивним відображенням сили гонщиків і команд. Звісно, це може комусь і сподобатися. Але чому тоді рандомно не випускати на трасу чувака з рушницею, хай стріляє по колесах. Кому влучить – тому не пощастило, кому не влучить – пощастило. Ну а що, чим це гірше за штучну тему “скоротимо час кваліфікації до мінімума, а потім ще й трафік, раптом хтось налажає”. Ще й яскравіше – чувак з рушницею, стрілянина…

Тепер гонка. Так, звісно, топ-четвірка провела не просто нудну, а неймовірно нудну гонку. А чому? А все через історію з гумою. Усі ці обов’язкові заміни, обмеження кількості комплектів (у Сайнса, наприклад, медіума нормального уже і не було, і це після кваліфікації та проколу на старті – тобто ще і гонка по суті не почалася, а у нього нового комплекту найкращого варіанту гуми уже і не було, тож зрозуміло, що він однозначно змушений був їхати на харді до кінця гонки, тому і беріг гуму, як тільки міг), перетворюють гонки на шапіто.

Як, скажімо, в Баку-2023, де Окон був змушений заїхати на пітстоп на останньому колі. Тільки через це правило “обов’язково пітстопа” був змушений заїхати. І втратив місце в очковій зоні. Хоча взагалі-то він невеличкий подвиг зробив – проїхавши усю дистанцію на одному комплекті шин і піднявшись із 19 місця в першу десятку. Але ні – не можна, ви що, правило.

Між іншим, якщо ви думаєте, що я буду зараз розказувати, що “от раньше било луччє” – так ні, і раніше були подібні ідіотизми, про які я писав у своїй книжці “Сенна vs Прост. Велике десятиліття “Формули-1“. Тоді, нагадаю, боси “Формули-1”, які самі ж дозволили турбодвигуни – вирішили боротися із потужністю цих двигунів (вони реально були найпотужнішими в історії Королівських гонок) “геніальною” ідеєю. Вони почали обмежувати кількість пального в баках. А дозаправок тоді, як і зараз, не було.

І вийшло, що пілоти на турбодвигунах у багатьох гонках частину дистанції проводили в економному режимі, спеціально стримуючи швидкість, аби просто доїхати до фінішу. Нічого не нагадує? 🙂 Гран-прі Імоли 1985 року взагалі увійшов в історію, як “гонка, у якій у всіх закінчилося пальне”. Ну, у всіх – не у всіх, але п’ять гонщиків із лідируючої групи на останніх колах, зокрема, і на найостаннішому, закінчився бензин. Детальніше я в книжці розписав, якщо не маєте – купіть і прочитайте (вибачте за саморекламу). А Найджел Менселл тоді сказав коротко і точно – “it wasn’t really racing”.

Отак спроби нібито як для благої справи зарегулювати процес кваліфікацій і гонок призводять до подібних наслідків. Коли лідери пелотону пів гонки (як 1985-го) чи майже усю (як 2024-го) повзуть по трасі. Нічого формально не порушуючи – але перетворюючи “Формулу-1” на цирк. І це ще я не згадав легендарний Гран-прі США 2005 року, де хоч і була проблема дещо іншого штибу, але усе теж обернулося справжнім цирком.

І, до речі, такі ж проблеми не тільки у “Формулі-1”. У футболі, скажімо, як тільки почалися спроби диференціювати “гру рукою” – так і почалися проблеми, бо тут начебто як фол, а там начебто як ні, але суддя тут побачив так, там отак, а ось тут взагалі через сраку кувирком. Або VAR – тут хочу – дивлюся, там не хочу – не дивлюся, і от начебто ідея була хороша, а по факту тільки більше бардака стало.

Але футбольні проблеми – футболу, ми ж говоримо про “Формулу-1”. Де чим більше різних правил і обмежень – тим гірше це впливає на кваліфікації та гонки. А всього лиш треба було – не перетворювати Великий цирк на натуральний цирк…