Ніж

– А що це за ніж такий? – спитав я батька, сидячи у нього в дворі біля мангалу, де ми, попрацювавши (я – возячи напиляні ним і мамою дрова, він – “підлампічивши”, як він каже, крісло для свого трактора), смажили ковбаски.

– Ніж… – замислився батько. І за півхвилини продовжив. А я крутив цей немаленький ножик в руках.

– Це дядьків. (Він помер 3 місяці тому.) Я, коли машину, “Москвича”, в нього забирав, разом із запчастями і його прихопив. А у нього він опинився в одній цікавій історії.

“Віз якось чувака. Доїхали, куди сказав – дивлюся, він витягає ножика. Дебелий такий ніж, думаю, штрикне, і привіт. Так я не довго думаючи – в пику йому. Він скривився – чого, мовляв, б’єшся. Ага, кажу, а ти ножик просто так витягнув, да? Хліба порізати?”

– Так і забрав собі, бо грошей той штемп не мав. А ніж, казав сам дядько, в Середній Азії пастухи з собою брати на роботу.

…А колись була прямо трагікомічна історія. Віз одного, за “горбатий міст” (в Нікополі знають, де це), в приватний сектор. Привіз – той почав рипатися, що він тут весь із себе крутий, так що ти радій, що живий звідси поїдеш і на машині. А тут з двору – жінка. Дала йому бубни, загнала в хату, винесла гроші, довго вибачалася.

Дядькові пощастило. В лихі 90-і на нього жодного разу всерйоз не напали. А клієнти були різні. Один, вірменин на ім’я Каро (принаймні, так представився), той навіть жив деякий час у них вдома, квартирував, так би мовити. Ну, і найняв дядька, як особистого водія. Наколесили вони по Дніпропетровщині та околицях… До нас заїжджали. Мені, я тоді виходив з колгоспу і збирався “індусничати”, пропонував комбайн купити. 4 мільярди, як зараз пам’ятаю. Дуже мутний тип. А які вони тоді були, в 90-х…

Отака сімейна історія. Дядька вже немає, немає і машин його, ні 40-го “Москвича”, на якому мій батько докатував, ні 41-го, на якому він відтаксував 90-і і 2000-і. Потім довго стояв в гаражі – дядько вже не таксував, а їздити не було куди. До брата в село  їздив електричкою, бесплатно. А за пару років до смерті продав “Москвича” на запчасті (чи просто на метал).

А ніж залишився. Живе новим життям. Життям, в якому на ньому не буде людської крові.

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s