Життя несправедливе. І навіть жорстоке.

У мене є один із найулюбленіших віршів.

Одна із найулюбленіших пісень.

Шедеври! Написані безперечно розумними, мудрими людьми. Я навіть в Польщу хочу не у Краків чи Варшаву, а на Лемківщину – проїхатися тими колишніми українськими селами, подивитися, відчути. Я коли цю пісню чую – сльози на очах… Вірш Скиби – це мої студентські роки, обласна бібліотека, читальний зал і все вот ето вот.

А ви почитайте їхні сторінки в Фейсбуку – Коки Черкаського і Романа Скиби.

Ну от як так?

Я на Павляка (справжнє ім’я Черкаського) був колись навіть підписаний. Потім не витримав, ще 2015-го чи може навіть 2014-го, витер його із списку зацікавлень. Зайшов недавно – нічого не змінилося.

Ехехе.