Відверта брехня учасників цього проекту говорить про те, що його іміджеві втрати вже не цікавлять власника.

Для початку – два скріншота.

Перший. Інтерв’ю Мілану Лелічу в “Фокусі”.

Другий. Коментар для “Апострофа” прес-секретаря нардепа Тетяни Проторченко.

Що ми маємо?

По-перше, Савченко оголосила голодування, яке пообіцяла припинити після того, як хоч один українець буде звільнений з полону.

По-друге, завершила вона голодування задовго до повернення хоча б одного українця.

По-третє, повідомила про це не вона, а її прес-секретар – і не відразу, а через три тижні після завершення. І – за збігом обставин – тільки після того, як  Савченко спіймали на ляпі про їжу в історії з Шарієм.

По-четверте, сама Савченко, вже, за словами прес-секретаря, давно завершивши голодування, заявляла в інтерв’ю, що продовжує голодувати.

Що все це має значити?

Ризикну припустити, що проект “Савченко” свою місію виконав – або, недовиконавши, виявився провальним. Тобто перестав цікавити власника та/чи замовника. Тому контроль над тим, що говорять ті чи інші учасники проекту послабили. От і почалися отакі от нестиковки. А по-людськи говорячи – брехня.

Учасники проекту “Савченко” тупо брешуть, навіть не узгоджуючи свою брехню. Це явний знак того, що ті, хто запустив цей проект, втратили до нього цікавість. Тому далі – якщо це “далі” матиме місце – будемо бачити ще й не такі дикі речі. Коли маріонетки залишаються сам на сам, без підтримки господаря – можливі будь-які “нестиковки”.

Але це уже буде нецікаво. Після “завершення” “голодування” на проекті можна остаточно ставити хрест. Більше нічого цікавого там не буде. Максимум – спроби заробити грошей до того моменту, коли фронтменша проекту залишить ВР і зникне з українського політичного горизонту.