Почнемо розмову найодіозніший телеканал країни з класики.

Зазвонил телефон. Дежурный сообщил Жеглову, что на Сырце, около библиотеки Сухомлинского, горит телеканал “Интер”.

– “Интер”? – переспросил Жеглов. – Сильно горит?

Дежурный подтвердил, что телеканал “Интер” и горит сильно.

– Пока доедем, сгорит, значит, совсем, а?

Дежурный подтвердил и это.

– Значитца, так, – сказал Жеглов. – Пока криминала не видно, нам там и делать нечего: пусть занимается доблестная пожарная охрана…

Глєб Єгорич хєрні не скаже, правда ж? 🙂

А якщо серйозно – то, по-перше, горить навіть не сам телеканал, а контора, яка робить для нього новини. Спору нєт – люди, які роблять новини для цього гнидника, апріорі попадають в категорію нерукопожатих. Але – сьогодні одні роблять, завтра інші. В іншому місці. Весь Київ палити доведеться?

Ну, а по-друге, ну згорить навіть весь телеканал, “вместе со знаменем и ассистентами”. Ви думаєте, у гебні грошей не знайдеться на відновлення діяльності такого стратегічно важливого об’єкту? Отож.

Тому треба не палити, а закривати. Канал. І садити. Тих, хто там працює. Як і за що? Не знаю. То хай юристи думають, як їх засадити. Вони на то божевільні бабки за навчання платити, щоб знати такі речі.

От коли телеканал “Інтер” закриють, а частину тамтешніх працівників пересажають – тоді можна буде і шампанське відкоркувати. А поки що “хай доблесна пожежна охорона займається”.

ЗІ. А ви помітили, як змінилися часи? Два роки тому ще б про “картинку для Москви” гунділи по усіх усюдах. Зараз теж гундять, але більшості – і мені  в тому числі – абсолютно пофігу. Московити все одно вигадають те, що їм потрібно – наприклад, що в бендеровських супермаркетах продукти з етикетками на русском дорожчі за ті, що з етикетками українською. (До речі, так красиво і мощно визнати “русскоязичноє насєлєніє” повними дебілами жоден український пропаганденпроект не зуміє. Тут досвід і уміща!)