У Верховній Раді, глупої ночі, як 19 років тому Конституцію, приймають бюджет України на 2016-й рік.

Цитата з фейсбуку Мустафи Найєма:

“продолжаем скромно праздновать ЕВРО-2012 – на подготовку (!) чемпионата 136,7 тыс. грн. Из которых 86 тыс – зарплата потерявшихся во времени и пространстве работников”

А мені пригадався день 18 квітня 2007-го. Редакція “Футболу” тоді знаходилась на Куренівці, на території заводу “Кінап” (де, як казали колеги, “крысы по двору не просто бегают, а сидят и от локтя показывают”). Пам’ятаю, що ми сиділи в кабінеті головреда – була у нього там така невеличка кімнатка – і дивились трансляцію церемонії визначення господаря(ів) Євро-2012. Сам господар кабінету був, звісно ж, в Кардіффі.

І от Мішель Платіні, який лише кілька місяців як став президентом УЄФА, витягає папірця із таким рідним нам словом “Ukraine”. Ми – Льоша Іванов, Шурік Гапоненко, я – радіємо, щось кричимо, спонтанно пропонуємо набухатись на честь такої вікопомної події. А скептичний Женя Панкратов намагається повернути нас із небес на землю – “Подивитесь іще, чим нам те Євро обернеться”. Та хто його тоді слухав. Свято ж!

З того дня пройшло уже більше восьми років. Платіні вигнали з футболу на ті ж вісім років, у “Футболі” із вищезгаданої четвірки залишився лише один із нас, ЧЄ-2012 давним-давно пройшов (таке враження, що в минулому житті). А ми й досі витрачаємо на нього гроші платників податків. Так хто був правий, чорт забирай? Могитхан…

P.S. До речі, ми тоді так і не забухали, здається – прийшов Андрій Шахов і зарубав нашу ідею на корню. Отоді вже треба було здогадатися, що нічого хорошого з того Євра не буде!