Прекрасна історія сталася в Польщі. Історія, яка ідеально пояснює, що таке ультраправі і чому вони є шкідливим, десктруктивним для будь-якого суспільства (яке є суспільтвом, а не набором гомо еректусів) явищем.

Виявляється, у Польщі є така вілямівська мова. Неймовірне явище – мова, яка сформувалася багато століть тому через різноманітних переселенців і збереглася у одному селі. Одному. Носіїв у неї зараз – близько 70-ти. Семидесяти. Сімдесят – це, умовно кажучи, один під’їзд стандартної дев’ятиповерхівки.

Звісно, вона поступово вимирає – але от дожила до ХХІ століття. Польський парламент вирішив надати їй статус регіональної, щоб хоч якось зберегти. Розумне рішення, бо це справді дуже цікавий, яскравий і самобутній артефакт. Це привід до зацікавлення цим селом, цим регіоном Польщі. Вибачте на слові, привід навіть для туризму. Я от мрію поїхати на схід Німеччини, побувати на лужицьких землях, побачити вивіски відповідною мовою, пресу в руках потримати. А тут ще й відносно поруч таке унікальне село. Це ж цілий маршрут можна побудувати – українська (колишня українська, нічого українського там немає) Лемківщина, Вілямовиці і Лужиця. Супер же!

Але у президента Польщі Кароля Навроцького своя думка з вілямовицького питання. Він ветував відповідний закон – нарозказувавши там сім мішків гречаної вовни, які взагалі нічого не значать, бо головне тут дія, а не слова.

А дія тут – очевидна. Очевидна, бо Навроцький – нічим, за великим рахунком, не відрізняється від якоїсь “Альтернативи для Німеччини”. Чи британської “Партії реформ”. Бо усі ці ультраправі (чи радше умовно ультраправі, як, наприклад, Орбан чи Зеленський, які залюбки використовують ті самі інструменти, ультаправими не будучи), вони ж живуть за законом, написаним їхнім ідейним праотцем Адольфом Гітлером.

А закон цей говорить дуже просту річ – “завжди має бути хтось, кого можна і треба звинуватити у чомусь (бажано – у всьому)”. Подивіться за цими персонажами. У них завжди хтось винен. У Орбана – Україна. У “АфД” – мігранти. У Зеленського – спочатку Порошенко, потім західні ЗМІ, тепер ухилянти (тобто загалом цивільні). Кожен з них діє за принципом “Найди слабшого за себе і зацькуй”. Точно так же, як Гітлер знайшов тих, за кого ніхто не вписався б (і не вписався) – євреїв. І звинуватив їх у головному – поразці Німеччини у Першій світовій. А далі все пішло по накатаній.

Рівно так само мислить і Навроцький. Ось є ці 70 людей, їх треба зацькувати і показати, який я великий захисник Польщі, поляків і польськості. Хоча від них, від цих 70 людей, від їхньої вілямівської мови шкоди Польщі, польській мові і т. ін. – взагалі жод-но-ї. Яка загроза може бути 30- чи скількитаммільйонному народу, у якого є власна держава, від 70 людей, у яких немає нічого? Ніякої.

Але – це ж принцип. Є слабший – заклюй його і покажи, що ти захищаєш своїх. Бо це – чужі. Чужі. Aliens. Можна, звісно, українців лошити, але з цим можуть і проблеми виникнути. Наприклад, економічні, бо полякам уже впадлу працювати там, де працюють українці. І взагалі, якщо вірити не байкам “Конфедерації”, а реальним цифрам, то українці принесли польській скарбниці значно більше бабла, ніж отримали з неї.

А тут – ідеальний варіант для цькування. Чужі, які нічого не можуть. Яких не страшно взагалі. Які просто не мають чим і як опонувати, не мають нікого у світі, хто за них би заступився. І тут Навроцький, як бачите, герой – як же ж, “кожен прояв місцевого патріотизму та турботи про збереження спадщини предків заслуговує на повагу, але визначення того, чи є певний етнолект регіональною мовою, не може бути довільним чи політичним”. Політичним! 70 людей, яким адекватні поляки хочуть простягнути руку допомоги, щоб зберегти – і для себе теж, так – цей унікальний куточок, унікальний зразок людського розмаїття (головного взагалі, що може бути у світі; в буквальному, до речі, смислі – якби не було генетичного розмаїття, люди б виродилися і вимерли) – це “політична історія”. Знищення української Лемківщини – нє, не чули. 70 людей в одному селі на Шльонску – політика! Нє позвалям! Почую кожного поляка і захищу від страшних і підступних aliens’ів!

А все тому, що – піпл хаває. І хавав у Німеччині 30-х років. Бо це ж дуже зручно – знайти когось, кого можна звинуватити у всіх своїх проблемах (або і не звинувачувати, принаймні, на словах, а просто підсвідомо вважати ворогом), і цькувати. Зручно – і притаманно людям. У мене молодший син ходить у перший клас. Він дуже дружелюбна людина, у нього нормальна ситуація, коли вийшов на майданчик, познайомився з кимось, навіть ім’я не дізнався – але уже “це мій друг”. Але у класі в нього є діти, які постійно роблять іншим якісь капості – підножки ставляють, ручки викидають у сміття. Я нічого не вигадую, я розказую так, як воно є. Потім ці діти виростуть – і будуть самі розумієте якими дорослими людьми. Я пам’ятаю такого у старшого сина в групі дитсадка. Не знаю, що з ним зараз, але здогадуюся. Я пам’ятаю у себе в школі такого, який колись просто ні з чого взяв і розбив мені на голові кавуна. Я тоді, в цей момент, зрозумів, що бувають люди такі, як я – а бувають такі, як він. Його історію я якраз знаю. Він убив людину і відсидів років 10. Вийшов. А нещодавно забив до смерті свою дружину. Не знаю, спіймали його чи ні, але це неважливо – в контексті цієї статті. Важливо інше. Що є люди які живуть цією незрозумілою ненавистю, фобією, яким зручно мати ворога, над яким можна знущатися. Це є сенсом їхнього життя.

А такі, як Гітлер, це дуже добре використовують. Особливо коли вони самі такі є. Я не знаю, чи є Навроцький таким самим, чи є лідери “АфД” такими самими – чи вони просто експлуатують цю схему. Але це і неважливо. Важливо те, що вони її експлуатують. Вони роблять усе для її легалізації, для того, аби вона поступово захоплювала світ. Правда ж, євреям все одно – чи був Геббельс реальним антисемітом, чи просто прикидався, бо так було вигідно в той момент, а так він був прекрасним сім’янином, чуйним татом і завжди зустрічався із своїми виборцями, вислуховував їх, допомагав і т. ін.? А, ні, це Чечетов такий був, а не Геббельс. Але різниця тут хіба у прізвищах.

До речі, Навроцький, Зеленський, “Альтернатива для Німеччини”, навіть Адольф Гітлер – вони не впали з неба. Їх обрали люди. Багато людей. Яких влаштовувало те, що робили ці діячі. От що найстрашніше. Не те, що Гітлер вчинив Голокост – а те, що багато німців не бачили нічого поганого в цьому. Чи взагалі не бачили. Не те, що Навроцький наплював на це маленьке село – а те, що багато поляків скажуть щось на кшталт “ну і хуй з ним, чи не проблема, найшли клопіт”. І багато українців скажуть – та чого там скажуть, говорять. Я кожного дня бачу пости ненависті проти “ухилянтів” – тобто проти тих, хто не на фронті, причому уже навіть проти тих військових, які не на фронті, а в тилу, вони уже теж “ухилянти”. Але жодного разу не зустрічав постів ненависті до тих, хто в прикордонних містах і селах здає житло за ціною Вишневого чи уже навіть київських спальників (я не вигадую, це реальні цінові історії). Чому? Бо їх не натравили на цю категорію людей. А на ту – натравили.

Так і в Польщі. Згадайте про напади на українців. Тих самих, які приносять Польщі більше, ніж отримують. Їх, тих поляків – натравили на українців. І не треба мені про ФСБ – “ПіС”, “Конфедерація” та інші спокійно справляються самі. Просто тому, що це не московитська вигадка (хоча вони її самі активно і успішно використовують – згадайте, ще в першій половині 90-х ексКДБшники вкидали мислевірус про “клятих демократів, які розвалили СРСР, в якому ми так харашо жили”), це явище, притаманне людям взагалі.

І ті, хто це притаманне явище легалізують і роблять прийнятним – можливо, ще гірші, ніж якась ФСБ. Бо ФСБшники руйнують чужі країни, а Зеленські, Навроцькі, “АдФ”, сімейство Ле Пенів, Фарадж і Ко – свої.

Втім, тут ще питання – чи такі свої мешканці Вілямовиць для поляків. Чи ті, хто не падають ніц перед потужністю Найвеличнішого Із Найвеличніших і не біжать потішно єднатися, для українців…