На честь прощання “Інгульця” з УПЛ витягнув із неіснуючих нині блогів на УА-Футболі свій матеріал про матч 1-го туру 2-ої ліги ПФЛ 2015/16, в якому я уперше побачив майбутнього учасника топдивізіона. Майже рівно 10 років тому. Отже, як це було. (Зараз, нагадаю, Горностаївка окупована московитами.)

******

Продовжуючи свої граундхопінгові анабасіси, завітав до несподіваного села на Херсонщині, де зустрілися два дебютанти другої ліги.

Після споглядання матчу чемпіонату району – переходимо на інший рівень, професійний. В сенсі – рівень професійного футболу. 26-го липня стартували змагання в другій лізі чемпіонату України. Так склалося, що в день матчу я був в Херсонській області, всього у 80-ти кілометрах від села Горностаївка Новотроїцького району (не плутати із районним центром Горностаївкою цієї ж області). Як можна було пропустити такий шанс подивитись на сільський професійний футбол, та ще й на стадіоні із загадковою назвою “Затис”!

Отже, де саме знаходиться ця Горностаївка. Їдете, значить, собі автошляхом Р-47, а біля Кривого Рогу повертаєте. Ні, я не жартую, саме біля Кривого Рогу. Ось фотодоказ, що я там був.

Так називається село в Новотроїцькому районі. Причину такої несподіваної топографічної омонімії вияснити не вдалося.

Отже, повернули за (чи перед, якщо ви їдете з боку Херсону, а не Генічеську, як я) Кривим Рогом – і через півтора десятки кілометрів вас зустрічатиме ось такий дороговказ.

Агрофірма “Мир” – це таке собі градообразующее предприятие Горностаївки. Власне, можна сказати, що “Мир” – це і є Горностаївка.

Газон біля парадної вивіски постійно поливається. Уже несподіванка, правда?

Далі буде більше. Але поки що ми в’їхали в Горностаївку і шукаємо місцевий стадіон. Знайти його дуже просто – доїжджаєте до третьої за ліком вулиці, повертаєте на неї, і їдете до кінця.

Пильнуйте несподіваний дорожний знак.

Поруч із знаком 3.33 ще й лежачий поліцейський. І так – з обох кінців кожної вулиці. Не поганяєш і не посигналиш по Горностаївці.

Несподівана табличка. Двір як двір, в Горностаївці багато таких. Село взагалі виглядає багатішим за середньостатистичні на Херсонщині.

Прибули.

У місцевих жителів, що збиралися біля центрального входу на стадіон. вияснив, що “Затис” – це стара назва села.

Народна творчість на території стадіону.

Претензійний напис.

На стадіоні все серйозно – позначені сектори (їх всього 10).

Якість газону – непогана. “Четвірка”, яка стоїть на сайті ПФЛ, можливо, навіть трохи і занижена, бо бачив я “п’ятірочні” поля в Україні…

Першими зустрів на території стадіону фанатів “Інгульця”, що з селища Петрове Кіровоградської області.

І фанаток.

Всього приїхало 18 чоловік. Як для дебютанта другої ліги, із сільської місцевості – нічогенько, правда?

Все по-настоящему.

Вболівали гості відмінно, майже не замовкаючи. (Причому всі кричалки – винятково українською.) А після фінального свистка був просто вибух емоцій.

“Мир” в аудіовізуальному смислі був представлений лише парочкою прапорів.

“Інгулець” було засновано 2013-го під назвою, яку ви бачите вище. З 2015-го – нинішня назва.

Гості вже приготували форму, яка нагадує про аматорське минуле команди. До речі, “Інгулець” грає в формі українського виробника – Swift. Рідкісне явище у наших широтах.

Гості розминаються.

А це – господарі поля.

Суддівська бригада.

Несподіване табло на “Затисі”. (Ви не подумайте, що в моїх словах є якийсь сарказм – але. Спробуйте пригадати друголігові стадіони в містах. Або інші сільські стадіони. Правда, далеко не всюди можна таке побачити?)

Емблема на хазяйській лаві запасних залишилася, підозрюю, ще з часів першої появи “Миру” в другій лізі (2011-2013).

Козацько-мультиплікаційний мотив.

Уболівальники самі вимагали їх сфотографувати.

Як бачимо, з пивом в скляній тарі на “Затис” пускають без проблем. Жодної пляшки на поле не полетіло. Єдина річ, яка опинилася на газоні під час матчу – безкозирка. Як вона там з’явилася – поясню трохи пізніше.

Гостьової трибуни немає, тож фанати “Інгульця” розмістилися прямо біля місцевої публіки. Ексцесів не було.

Адмінбудівля стадіону і, як так підозрюю, ВІП-ложа. Хоча як для використання у такій якості споруда побудована дуже невдало – сонце по обіді світить там прямо в обличчя.

ому президент клубу, він же керівник агрофірми “Мир” Іван Іванович Доценко сидів між простих людей на протилежному боці.

До речі, про керівника. Майже весь передматчевий час на стадіоні звучали пісні, присвячені військово-морському флоту. По дорозі до стадіону в одному з дворів висіли прапори ВМФ СРСР. “Що за диво?” Прояснив ситуацію диктор по стадіону. Виявляється, “сьогодні велике свято” – день цього самого радянського флоту. І оскільки Іван Іванович служив “морським прикордонником”, то в Горностаївці воно відзначається по-особливому. Один уболівальник, уже непогано відсвяткувавши, явився на стадіон з прапором і в безкозирці – яку й кинув на поле. Ось він.

Команди з’являються на полі.

Традиційні енергетичні кола.

За секунду – стартовий свисток.

Вас, очевидно, здивувала незвична назва на формі сільського клубу. А я ще додам, що під 3-м номером за “Мир” грає відомий в нижчих лігах Віталій Візавер.

До речі, родом він якраз з Херсонської області. Але “Мир” – це перша його команда з малої батьківщини. Прийшов час повернутись додому, після Київщини і Криму, Краматорська та Івано-Франківщини.

Ану хто вгадає, навіщо лайнсмену напульсник? 😉

Перша половина матчу була майже повністю за господарями. У “Інгульця” фактично жодної атаки не пройшло нормальної – тоді як “Мир” постійно бив по воротах, і одного разу таки пробив петровського голкіпера.

Уболівальники вели себе скромно, без особливої нецензурщини, і суперника не пресували. Навпаки, відзначили правого півзахисника “Інгульця” Миколу Коляду – маленького, швидкого і дуже небезпечного на своєму фланзі.

Було й таке.

Пока мяч в воздухе – коротко о составах, або Хто вище б’є, той краще грає.

Ще одна несподіванка. В перерві будь-хто з уболівальників міг походити по полю, пограти там в футбол. Ось дітлашня бігає.

В нижчих лігах все простіше і демократичніше. Ось хлопчик під час другого тайму всівся прямо біля бокової лінії.

До речі, про другий тайм. Ведучи в рахунку і контролюючи гру, “Мир” сам собі зіпсував усю малину. На 63-й хвилині голкіпер горностаївців вийшов далеко з воріт, і колишній гравець “Миру” Віталій Колєсніков просто закинув м’яча йому за комірець.

Проходить шість хвилин – і “Інгулець” вже попереду, хоча знову героєм моменту став гравець “Миру”, Іван Шелест, що красивим ударом головою поцілив у власні ворота. Шикарний автогол, що й говорити. Навіть і не знаю, як вчинив оргкомітет, який, за словами  диктора, мав визначити кращих гравців матчу і виплатити їм премії від уже відомої вам агрофірми у розмірі 300 гривень кожному. Хіба все-таки Колєснікову віддати – бо за хвилину до кінця матчу він забив перший трудовий гол “Інгульця”.

Символічне небо Аустерліца Горностаївки – в першому таймі було чисте-чисте, а по перерві захмарилось, навіть дощ в кінці пішов.

Отже, з рахунком 3:1 в, як каже наш оглядач першодруголігового футболу Сашко Риженко (до речі, він сам з Херсонщини і дуже хоче потрапити на домашній матч “Миру”, але – спробуйте туди доїхати без автівки, автобусами-маршрутками…), поєдинку ймовірних фаворитів друголігового чемпіонату перемогли гості.

По дорозі на місце нашої тимчасової дислокації в українській частині Криму (ви не знали, що така є? 😉 ) ще раз проїхалися селом. Ось світлини, які красномовно характеризують Горностаївку.

Сауна, Карле!

Ще додам, що в Горностаївці дуже багато квітів. Ні, ви не зрозуміли – ДУЖЕ БАГАТО. І багато будинків, які можна і треба назвати заможними. Принаймні, контраст із сусідніми селами разючий.

(Хтось може сказати, що це якийсь новітній феодалізм – всі працюють на одного хазяїна, святкують його день народження улюблене свято. У мене немає ані ствердної, ані заперечної відповіді. За дві години футболу в таких нюансах не розберешся. Єдине, що я зробив, приїхавши додому – передивився результати останніх президентських і парламентських виборів по селу. Результати не відрізняються від загальнохерсонських.

Та й, в кінці кінців, не мені там жити і не вам – ви ж не поїдете в Горностаївку на ПМП, чи не так? – а їм. От вони й живуть, як уміють. І непогано живуть – той, хто таки збереться на домашній матч “Миру”, обов’язково проїжджатиме село Федорівку. От якраз і порівняєте із Горностаївкою.)

Ну що ж, бувай, несподівана степова футбольна Горностаївко. На прощання сфотографуємо знак на дальніх підступах до села (ви помітили, там троянди ростуть – їх же, очевидно, хтось поливає!) і їдемо далі. До нових зупинок на футбольній мапі України. Граундхопінг форева!