Помер Едді Джордан. Легендарна особистість, про яку мені пощастило згадати у книжці “Сенна vs Прост. Велике десятиліття “Формули-1”. Ось кілька цитат звідти.

Причому ці цитати стосуються не тільки дебюту Міхаеля Шумахера чи бійки Айртона Сенни з Едді Ірвайном. Ось, наприклад, 1983 рік:

“Через тиждень після драматичної розв’язки у головній “Формулі” прийшов час британської “Формули-3”. “Ф-3” в цілому була умовно третьою гоночною серією у світі автогонок на машинах із відкритими колесами. А от у “Формулі-3” найкрутішими вважалися саме британці. І там 1983 року точилася боротьба не на життя, а на смерть. Легендарний у майбутньому бос команди “Формули-1” ірландець Едді Джордан перед початком сезону запросив на тести у свою команду (вона так і називалася – Eddie Jordan Racing) молодого бразильського таланта Айртона Сенну. Той прийняв пропозицію потестити болід, але в чемпіонаті ганятися за Jordan відмовився і заявився у британську “трійку” в складі West Surrey Racing.

Джордан ще підписав на сезон-1983  Мартіна Брандла із David Price Racing – дві перемоги, сім подіумів, 4 місце в британській “Формулі-3”. Сам Едді заявляв пізніше, що Мартін нічим не поступався Айртону і міг виграти той чемпіонат. Втім, після дев’яти перших етапів, у яких переміг Сенна, в це вірилося не дуже. Але – Брандл у восьми із дев’яти гонок фінішував другим! А потім він виграв на легендарній трасі у Сільверстоуні, а потім іще, іще… Сенна ж почав сходити – і інтрига закрутилася у чемпіонаті, який, здавалося на початку, буде виграний бразильцем задовго до фіналу.

Втім, у Тракстоні, на останньому етапі сезону, Сенна повернув собі упевненість (після трьох невдалих етапів, на двох із яких він взагалі не фінішував!) – і виграв гонку. А Брандл, який до старту останньої гонки мав з Айртоном однакову кількість очок, фінішував третім, що не дало йому взагалі нічого. (Причому у прямому смислі, бо у тому сезоні пілотам зараховувалися у особистий залік 17 найкращих із 20 усього результатів, а третє місце було уже позазаліковим.)

Сенна здобув титул, повторивши досягнення свого великого співвітчизника Піке (той переміг у британській “трійці” 1978-го) – і прогнозовано відправився до головної “Формули”. Власне, протягом 1983 року він тестував боліди чотирьох стаєнь Королівських гонок (серед них і McLaren). Але врешті Айстон обрав скромний Toleman, замінивши Дерека Воріка. В пару до нього керівництво команди підписало венесуельця Джонні Чекотто із скромної гонконзької команди Theodore, яка саме припинила свої виступи у “Формулі-1″ (а Чекотто приніс Theodore 1983-го одне-єдине очко в чемпіонаті).”

А ось Канада-91:

“І знову наголосимо на успіхах команд другого-третього ешелонів. Стефано Модена, який у Монте-Карло втратив своє законне друге місце, отримав своєрідну компенсацію від електричної системи на боліді Найджела Менселла – і уперше (воно ж “востаннє”) піднявся на друге місце. А відразу двома болідами в очках фінішувала ірландська команда Jordan. Це були перші очки Едді Джордана в “Формулі-1”.

Досвідчений Андреа де Чезаріс приїхав четвертим, на дві секунди випередивши Бертрана Гашо. Про якого в паддоку пішли чутки, взяті з бельгійської щоденної газети Het Laatste Nieuws – про те, що Гашо ще в грудні 1990-го року мало не побився у Лондоні з таксистом під час ДТП і чи то напав, чи то захищався від агресії водія з використанням газового балончика, після чого навіть був заарештований і на нього очікує суд. Сам Бертран і його бос відмовчувалися, але ця історія нагадала про себе у другій половині чемпіонату, відкривши – разом із певною сумою грошей – шлях до сяючих вершин “Формули-1″ одному талановитому гонщику.”

Німеччина того ж року:

“І ще раз згадаємо зухвалих ірландських новачків, команду Едді Джордана. Jordan-Ford знову – удруге в дебютному сезоні – приїхав в очки двома пілотами. І випередив у командному заліку ветеранів з Tyrrell, піднявшись на п’яте, найвище можливе місце, відразу за топчетвіркою. Там Jordan і залишився до кінця сезону, тож дебют єдиної в історії Великого цирку команди з ірландською ліцензією цілком можна бути вважати більш ніж успішним.”

Угорщина і Бельгія-91:

“Ще одним героєм гонки на Хунгарорингу став пілот Jordan Бертран Гашо, який продемонстрував найшвидше коло в гонці. Бельгійця прийшов привітати навіть Айртон Сенна! Гашо, який того року, у червні, виграв ше й гонку “24 години Ле-Мана”, був на сьомому небі від щастя. Але уже за два дні білу смугу заступила смуга чорна – в Лондоні відбувся суд у справі про таксиста і газовий балончик. Результат судового засідання (і подальшої апеляції, яку гонщик теж програв) став шоком – Бертрана засудили до 18 місяців позбавлення волі. А доля ж посилала Гашо попереджувальні знаки. Справа в тому, що таксиста, за напад на якого гонщик і отримав тюремний строк, звали Ерік Курт. Eric Court. А court в перекладі з англійської означає – “суд”. От такий от невеселий – принаймні, для самого бельгійця – вийшов каламбур.

Втім, і власнику команди, за яку виступав засуджений, було не до сміху, бо довелося терміново шукати заміну. І на Гран-прі Бельгії в складі Jordan на кваліфікацію вийшов переможець німецької “Формули-3” та Гран-прі Макао 1990-го року, який згодом перевернув усю історію і статистику Королівських гонок.

Цим гонщиком став молодий німець, один із вихованців програми Mercedes Міхаель Шумахер. Цей факт був для біографії майбутнього “Червоного барона” і семиразового чемпіона світу не дуже приємним – бо ж потрапив він у кокпіт Jordan як класичний рентадрайвер, за спонсорські гроші. Конкретно – за 400 тисяч дойчмарок. (В доларах США на день гонки це становило трохи більше 230 тисяч.)

Гьорлфренд Гашо, Кейт Палмер, влаштувала в Спа акцію підтримки ув’язненого відразу після рішення суду пілота – роздавши його колегам футболки з написами “Чому Гашо?” та “Боже, бережи британців та Гашо”. Але пресконференцію в паддоку їй не дали провести. А уже після першої частини кваліфікації про нещасного Бертрана ніхто й не згадував – бо несподіваний новачок на Jordan показав п’ятий час! Випередивши при цьому самого Нельсона Піке, а досвідченого партнера по команді Андреа де Чезаріса – аж на 0,9 секунди.

У суботу Шумахер закріпив свій успіх сьомим місцем, розташувавшись між двома Benetton – місце в одному із яких зайняв уже на наступному етапі, хоча Роберто Морено про це ще не здогадувався. А Міхель ще й встиг поскандалити із Аленом Простом, з яким мало не зіткнувся на трасі, а потім переклав усю відповідальність за інцидент на триразового чемпіона світу. Одним словом, дебют у майбутньої легенди Великого цирку вийшов на славу.

[…]

Ще на першому колі, на вході в О’Руж – тобто перед другим поворотом траси – спалив зчеплення герой кваліфікації Міхаель Шумахер.

[…]

Але найбільш розчарованими виявилися, звісно ж, Андреа де Чезаріс і Едді Джордан. Гонщик був стомлений фізично і убитий морально: “У мене немає сил навіть скинути комбінезон”. А бос команди за звичкою матюкався. І це він ще не знав, що уже до наступної гонки у нього відберуть цей несподіваний німецький діамант, знайдений за допомогою лондонських суду і Суду.”

Ну, і прекрасна історія із Сузуки-93, у якій Едді особисто участі не брав – що його дуже засмутило, прямо скажемо.

“На подіумі Ален спробував помиритися з Айртоном, але той ігнорував свого головного суперника – і було таке враження, що робив це демонстративно. Він стояв на вершині п’єдесталу, повернувшись до свого напарника по команді, підняв руку Гаккінена, вітаючи його із першим подіумом, а потім обливав шампанським винятково фінського пілота.

Можливо, такий настрій Сенни був викликаний не персоною Проста, а витівкою Ірвайна. Принаймні, відразу після пресконференції Айртон у супроводі свого менеджера Джорджо Асканеллі відправився у бокси Jordan на розбірки. Як кажуть очевидці, його підбурив до цього відомий любитель жартів на і за межею Гергард Бергер.

Ірвайн у цей час спокійно сидів зі склянкою якогось напою в руках, святкуючи свій успішний дебют в Королівських гонках. І тут перед ним з’явився розлючений король цих самих гонок.

– Ти взагалі думаєш, що ти робиш?! – кричав Сенна.

– А що? Ганявся, – спокійно відповів Ірвайн.

– Якого біса ти не пропустив мене на коло? Правила не знаєш?!

– Якби ти був швидшим за мене, пропустив би без проблем…

– Ти повівся, як ідіот! – продовжував пресингувати молодого ірландця Сенна. – Ти три кола наражав мене на небезпеку, навіть не звернувши уваги на плями оливи на треку.

– Чуєш, коли це я тебе наражав на небезпеку? – не витримав Ірвайн. – Я хоч раз тебе торкнувся?

Дискусія розпалювалася, Сенна не витримав і використав не дуже чесний прийом, заявивши: “Чувак, та ти знаєш, з ким ти взагалі тут розмовляєш, га?”

– Ну, з переможцем гонки, а що… – парирував Едді. – Я на коло відставав, так, а ти був повільний, от я і обігнав, які проблеми.

Потім Ірвайн взагалі завдав Сенні тяжкої образи, заявивши, що окей, на сухому треку той їхав швидше, “але під дощем ти був повільніший за мене”. Для “Людини дощу” це було уже за межею.

– Чуєш, ти що, забув, як я тебе на мокрій трасі обігнав?

– Де? Коли? Може, я тоді саме в бокси заїжджав. Не пам’ятаю, – глузливо знизав плечима ірландець.

– Що, мізків не вистачає запам’ятати? – гиркнув Сенна. – Ну почекай, я тобі в Аделаїді нагадаю!

– Давай-давай, там побачимося, – саркастично завершив розмову Ірвайн.

На цьому розмова дійсно припинилася, Айртон зробив вигляд, що повертається до виходу – і тут, різко розвернувшись, зацідив кулаком точно в обличчя Едді! Здоров’яга Асканеллі, який слухав усю цю суперечку, зреагував миттєво, відтягнувши Сенну до дверей, а Ірвайна, який встиг зіскочити з підлоги, тримали механіки Jordan.

Бразильський переможець Гран-прі Японії не заспокоївся навіть після цього – і подався до Роналда Брюнсереда з вимогою покарати негідника Ірвайна хоча б попередженням. Але директора гонки більше схвилювала не поведінка ірландця на трасі, а його розбірки із Сенною в моторхоумі. “Чи ж не доведеться нам тримати гонщиків у закритому парку, як їхні боліди?” – так відреагував він на інцидент у Jordan. Інцидент, який не побачив на власні очі бос ірландської команди – Едді Джордан відразу після гонки вилетів у справах до Європи. Потім він не раз журився, заявляючи – ех, треба б було залишитися, таке шоу проґавив.”