Нічого не хочеться писати, набридло нагадувати одне й те ж.

Українське соцмережеве стадо (інакше цих істот і не назвати) знову з’їло фейк і погнало висирати його по усіх усюдах.

Марк Міллі залишив посаду ще у вересні 2023 року. Але, звісно ж, стадо навіть не намагалося перевірити цю інформацію. Воно готове зжерти усе на світі, аби тільки це їдло виглядало смачним. Зараз в тренді воювати по соцмережах з Трампом – стаду накидають, що Міллі влаштував демарш, написав листа і звільнився.

Ну і от.

А тепер уявіть, кого це стадо вибере на перших же повоєнних виборах.

Правда ж, уже навіть варіант “Залужний” виглядає не так погано? Бо це стадо може запросто обрати президентом навіть “доктора Пі” Слюсарчука – згадайте, як його пост форсили, бо “все ж правильно каже”.

Соцмережі – чудова, зручна і ефективна штука. Наприклад, для отримання інформації, розвитку і прогресу. Без соцмереж я ніколи не став би письменником – просто у мене не було б жодної платформи для продажу власних книжок, мене б не помітило видавництво і т. ін.

Але я з сумом дивлюся, як велика кількість українців у соцмережах справді мов те стадо – бігають від одного батога до іншого, від одної приманки до іншої. Витоптуючи під час своєї біганини ті мінімальні паростки критичного мислення, які ще залишаються.

І ці люди потім плачуться, як вони погано живуть. Хоча для того, щоб жити краще – вони не зробили ні-чо-го. А от для того, щоб жити гірше – зробили усе. Так, звісно, надрочені “пастухами”. Але їх ніхто не змушував бігати стадом. Вони самі обрали цей шлях.