Не можу пройти повз черговий приклад печальних наслідків нехтування елементарною технічною освітою.

Хоч я за дипломом і є гуманітарієм (магістр української філології), але перший, незакінчений мій факультет був математичний. І досі я дуже люблю математику у всіх її виявах – скажімо, роблю різні математичні завдання в “Дуолінго”, веду статистику низки футболістів, словом, маю до цифр певний пієтет і дуже поважаю людей, які, у свою чергу, поважають математику, мають, як-то кажуть, “математичний склад ума”, тобто керуються у своїх діях логікою, а не емоційною складовою. Щиро радий, що мають у френдстрічці на ФБ кандидатку математичних наук Ірину Єгорченко, бо пані Ірина є справжньою подвижницею на ниві боротьби за збереження цього “математичного складу ума” і взагалі математики як важливої складової розвитку суспільства.

Але – треба визнати, що усі ми чули і не раз про те, що “а на біса мені та математика згодиться, калькулятор є і нормально”. Чули це від людей, які ігнорують випадки, коли математика таки потрібна – а люди, які її ігнорують в принципі, потім опиняються в дурнях. Ось я натрапив на свіжий приклад.

Як людина, яка а) противна і злопам’ятна, б) цікавиться історією – я слідкую за розвитком подій навколо львівського музею Романа Шухевича. І от що я прочитав у буквально вчорашній новині на сайті ЛМР.

От вам і “не знадобилася математика”. Бо збільшення на 49%, для простоти вважатимемо на 50% – це не удвічі. Це зменшення на 50% – зменшення удвічі. А збільшення на 50%, з умовних 100 до 150 квадратних метрів (бо 50% від 100 – це таки 50), це збільшення у півтора рази. А збільшення удвічі – це збільшення на 100%.

І ці речі вчаться в школі. Принаймні, я їх учив саме там, у школі, яку завершив без пари місяців як 30 років. І усе це пам’ятаю. І що таке гострий чи тупий кут – теж пам’ятаю. Хоча не використовував це три десятиліття. А людина, яка очолює не просто якусь там організацію, а бюро ТЕХНІЧНОЇ інвентаризації – не знає. Не знає, що збільшення на 50% – це не удвічі, а у півтора рази.

Ми заслужено обурюємося тому, що у нас на посаді президента сидить людина, яка не те що не має елементарних політичних навичок, так ще й, як показала робота цієї людини, навіть свою формальну освіту не знає (Зеленський за дипломом юрист, якщо хтось не знав; помітно, що юрист, правда? це був сарказм). Але не помічаємо, скільки таких “зеленських” навколо нас на різних посадах. Може, навіть в лікарнях – де ціною ігнорування тих чи інших знань часто є людське життя. Але і від математики теж може залежати людське життя. Від якісно і правильно збудованих об’єктів, наприклад. Пам’ятаєте, в 95-му у Московії землетрус знищив ціле місто Нєфтєгорск на Сахаліні. Я якось цікавився цією темою і виявив, що причиною тих катастрофічних руйнувань були не тільки типове радянське “расхищение социалистической собственности”, а й конструктивні помилки. За які заплатили життям, звісно ж, не ті, хто ці помилки зробив, а зовсім інші люди через ті самі 30 років, які я оце прожив після завершення школи.

Звісно, ви скажете – подумаєш, ну сказав цей львівський чиновник і сказав, що від цієї помилки зміниться. Від цієї, мабуть, нічого. Але скільки їх таких, тих, хто помиляється. Тих, хто ігнорує елементарні речі. А математика – це, крім усього іншого, ще і порядок, це система (за що я її і люблю). Як, наприклад, поворот голови у напрямку руху машин під час переходу дороги по зебрі. Це усе теж – логічний, “математичний склад ума”. А ви багато бачили людей, які, переходячи дорогу, дивляться не під ноги чи у телефон, а ліворуч-праворуч? І я не бачив. Це усе – наслідки ігнорування математики в найширшому розумінні.