Очікувана українізація обернулася констатацією банальної другосортності.

Українізація соцмереж видавалася великою перемогою. З’явилися українські пабліки на різні теми, які заповнювали прогалини і витісняли аналогічний московитовний контент. Чого ще було бажати?

Але згодом виявилося, що це було не витіснення московитомовного контенту, а банальний гуглтранслейт-переклад. Причому навіть там, де мовою оригіналу була зовсім не московитська.

Ось приклад. Цукерберг навіщось впхнув мені в стрічку один паблік, а там про отакий от фільм.

Такі ветерани, як я, пам’ятають цей чудовий мінісеріал (тоді, у 80-х, це називалося “багатосерійний художній фільм”). А згадали його, певно, тому, що нещодавно з’явився ремейк, точніше, нова кіноадаптація роману Решата Нурі Ґюнтекіна. Головну чоловічу роль там зіграв чи не головний секс-символ турецького кінематографу останніх десятиліть – Бурак Озчивит (той, що грав у “Величному столітті” Малкочоглу).

“І що ж тут тебе обурило?” – спитаєте ви. А ось що.

Справа в тому, що в оригіналі роман і фільми називаються одним словом – Çalıkuşu. Як бачите, жодних “співочих пташок” тут немає. Це раз.

По-друге, “чаликушу” – це справді назва пташки. Але! Українською мовою ця пташка називається зовсім не “корольок”, а “золотомушка”. Ось лінк на туркВікі, переконайтеся самі.

Що ж це за “Корольок – пташка співоча”? А це просто московитомовний переклад-переказ оригінальної назви (вже не знаю, роману чи фільму 1986 року, фільм точно так називався, про роман – не в курсі, та і не суть) “Королек – птичка певчая”. І у авторів оцих картинок розуму вистачило тільки на те, аби назву турецьких серіалів перекласти з московитської.

А, між іншим, в радянські часи цей роман виходив у перекладі українською. Перевидавався навіть. Подивіться, яка назва була у цього перекладу – авторства відомого тюрколога і сходознавця Григорія Халимоненка.

От і виходить, що навіть в радянські часи українство було, вибачте за таку неоковирну конструкцію, менш меншовартісним.

А тепер подивіться, як видало цей роман уже в часи Януковича видавництво “Фоліо”.

Як ви думаєте, з якої мови цю “співучу пташку” переклав автор перекладу Володимир Верховень? От і я думаю, що з московитської.

До речі, зайшов на сторінку Верховеня на Вікіпедії – і що ж я бачу? Що у нього є “переклади” з купи мов – французької та івриту, данської, норвезької і шведської… Прямо поліглот, куди там тому Миколі Лукашу.

Отак і виховується меншовартість, другосортність усього українського. Бо навіщо його взагалі читати, якщо воно з московитської передрано гуглтранслейтом і, можливо, якимсь верховенем вичитане…