У нас в місті отримали назви три десятки вулиць. З однією із них сталася воістину трагікомічна ситуація.

Значить, міська рада ухвалила рішення про назви вулиць у садових товариствах – на дачах, простіше кажучи.

Назви як назви, в основному ні про що – Яблунева, Зелена, Затишна, Квіткова, Вишнева, Виноградна, Зоряна… Словом, я прямо як на Запоріжжі побував – там під час декомунізації вулиці (правда, не на дачах, а в населених пунктах) отак от перейменовували. Але я не про це.

А про назву вулиці “Трагікомічна”. Її (як і ще одну назву – “Бешкетників”) міська рада відхилила. Чому, спитаєте ви? А тут я зацитую місцеве видання:

“На думку депутата Романа Марцінківа, такі назви є неприпустимими й слід додати такі, що відображатимуть шану до полеглих військовослужбовців”

Якщо вам здалося знайомим прізвище Марцінків – то вам не здалося. Таке саме прізвище у нашого мера – тільки звуть його Руслан. А це… ну, напевно, родич (чесно кажучи, навіть не хочу лазити і шукати, який саме родич, але у такі збіги я не вірю), бо, як пише портал “Чесно“: “2012-2014 – помічник народного депутата 7-го скликання Руслана Марцінківа, на громадських засадах“. Того самого Руслана Марцінківа, який нині є нашим мером і який увійшов в історію української політичної фразеології воістину крилатим висловом “Гей не може бути патріотом“.

Тут виникає відразу кілька запитань. По-перше, що такого поганого у назві “вулиця Бешкетників”? По-друге, а не можна було відобразити шану до полеглих військовослужбовців у назвах вулиць, які назвали безликими Головною, Тихою, Дачною чи Садовою? Чи без цих назв ну жодним чином не можна було обійтися.

І ще одне. Найтрагікомічніше. Справа в тому, що “Трагікомічною” (як і “Театральною, до речі) мала стати вулиця у садовому товаристві під назвою “Рампа”. Певно, пан Марцінків (точніше, панове Марцінківи – пан мер певно ж підтримав протест свого колишнього ВР-помічника) та депутати не знаютьт, що “рампа” – це невисокий бар’єр на передньому краю театральної сцени, який приховує за собою апаратуру для фронтального освітлення сцени. А СТ назвали “Рампа”, скоріш за все, тому, що там давали ділянки працівникам обласного драмтеатру. (Як, скажімо, “Авіатор-1” чи “Електрик”, де теж поназивали вулиці – названі на честь контингента, якому видавали ділянки.)

Тобто – у садовому товаристві працівників театральної сцени не може бути вулиця Трагікомічна, бо це, бачте, неприпустимо. На думку пана Марцінківа.

Що ж, тоді треба йти до кінця – і заборонити у Івано-франківському національному академічному драматичному театрі імені, на секундочку, самого Івана Франка ставити трагікомедії. Бо що це вони собі там надумали взагалі! До речі, а панове Марцінківи та інші ревнителі моралі – взагалі в курсі, шо на деяких виставах у драмтеатрі актори наливають відвідувачам алкоголь? І при цьому ще й заброньовані, розумієте, від мобілізації – підриваючи суспільну у той самий час, коли усі свідомі люди захищають  нашу неньку! Бусифікувати їх усіх – і під Покровськ. Іш, трагікоміки знайшлися…

Отакі от у нас тут місцеві ідіотизми, ага. Трагікомічніше нікуди.