Тут, значить, такий Давід Арахамія (забули його? нічого, скоро згадаєте) запропонував оголосити 24 лютого Національним днем молитви. Ну, зеленій владі не звикати до безглуздих свят, які ніхто не пам’ятає і не святкує – на це вони майстри. Але.

Якщо вже грати в таку гру, то я пропоную оголосити черговим святом – сьогоднішній день. Чому саме сьогоднішній? Поясню.

(Відразу попереджаю – це навіть не сарказм, а дещо більше. Тому, якщо вас може тригернути, краще не читайте.)

Отже, 19 січня. Чим знаменитий цей день? А тим, що саме цього дня, 2022 року, “президент Володимир Зеленський звернувся до громадян України із проханням не панікувати через можливе повномасштабне вторгнення Росії та пообіцяв, що в країні пануватиме мир і всі зустрінуть 2023 рік”.

Давайте я нагадаю, що тоді було сказано. Великою такою цитатою нагадаю. Ось вона.

“Що робити вам? Тільки одне. Зберігати спокій, холодну голову, впевненість у своїх силах, у свої армії, у нашій Україні. 

Не накручувати самих себе, на все реагувати мудро, а не емоційно! 

Не думати тривожно і постійно “Що ж буде завтра, що ж буде в майбутньому”. А знати. Розповідаю.

22 січня ми відзначимо День Соборності України.

Відкриємо Запорізький міст. За рік – збудуємо найбільшу трасу в Україні від Ужгорода до Луганська. 

Будемо будувати дороги, мости, школи, стадіони, вагони, літаки і танки. 

Вакцинуємо переважну більшість населення. 

В квітні  – відзначимо Великдень. 

В травні як завжди – сонце, вихідні, шашлики, і звісно – День Перемоги. А далі літо. Ми будемо здавати ЗНО, вступати до університетів, планувати відпустку, копати городи, одружуватись і гуляти весілля. А далі осінь. Де сподіваюсь – ми будемо вболівати за нашу збірну на Чемпіонаті світу з футболу в Катарі. А далі зима. 

І будемо готуватись до новорічних свят. Як завжди, 31 грудня усією родиною зберемось за столом. І я впевнений, що у новорічному зверненні скажу: “Дорогі українці! Ну я ж говорив? Ми молодці!”

Ми не панікували. Не піддавались на провокації. Ми були спокійними, сильними і зустрічаємо наступний Новий рік. Без паніки. Без страху. Сподіваюсь – без вірусів. І щиро вірю – без війни”.

Хороший текст, правда? Позитивний. Духопідйомний. Не інакше, як Литвин (той, який потрібен не країні, а Зеленському) писав.

Так от.

Я вважаю, що 19 січня треба оголосити всенародним святом – Днем тих, хто не піддався на провокації (посмертно). Саме так, із уточненням в дужках.

Щоб ніхто і ніколи не забував про найбільшу трасу до Луганська, шашлики на майські й “ми молодці”, бо “не панікували”.

Ну, а де проводити урочистості з нагоди цього дня – ви і без мене чудово знаєте. Географія загибелі тих, хто не піддався на провокації і залишився удома, відома. Отак-то, Воване, як сказав би класик.