Короткі, але сильні, як постріл, підсумки “інтерв’ю” Володимира Путіна Такеру Карлсону.

Отже, як казали в одному мультику про мушкетерів, “рандеву состоялось”. Що ми можемо з нього винести реального? Рівно дві речі.

По-перше, оцей от відрізок правління Путіна, після 24.02.2022, так чи інакше порівнюють із радянськими часами. А його самого – із кимось з генсеків.

Так от, це “інтерв’ю” продемонструвало, що з Брежнєвим порівнювати його немає сенсу. Бо “дорогой Лєонід Ільїч” навіть у свої останні генсеківські роки був відносно при пам’яті. І те ж рішення про початок вторгнення на територію Афганістана, за деякою інформацією, було обговорено на рівні Політбюро і начебто не без дискусій. Тобто ті люди, при усій їхній комуняцькій збоченості, все-таки розуміли, що роблять (хоч і прорахувалися).

Тут же Путін поводився і поводиться так, як у свої останні роки поводився Сталін. Справжня параноя, оця вся маячня, яку він морозив як Карлсону, так і перед вторгненням – це ж прямо косплей на сталінську ідею набрехати усьому світу про “ізобрєтатєля радіва Папова”, про “пєрвий в мірє ваздушний шар подьячєго Крякутного” (до речі, ви будете сміятися, але про Крякутного моєму сину в класі напарювала його перша учителька; так, це в українській гімназії №31 міста Запоріжжя) та інші вигадки. Те, що сталінська “боротьба з космополітизмом” і путінська “боротьба з іноагентами” суть явища одного порядку – дозвольте вже й не говорити.

Отже, ніякий він не Брежнєв – той, порівняно з ним, був ще в адекваті. Він тут точна копія пізнього Сталіна.

І отут виникає по-друге. Корейська війна, яку вів Сталін. Як відомо, бойові дії там завершилися тільки після смерті рябого Йоськи, бо він – на відміну навіть від засновника єдиної комуністичної династії, Кім Ір Сена – хотів воювати і далі.

Значить, висновок простий. Бойові дії на території України закінчаться після смерті Путіна. Не раніше.

Ну, або їм уже просто нічим чи ніким буде воювати, можливий і такий варіант.