Унікальна і типова ситуація одного (?) українського футболіста.

Був у Запоріжжі такий пацанчик Едуард Соболь. В 16 років дебютував у першій команді “Металурга”. У 17 років почав грати в УПЛ.

У неповні 18 років перейшов до “Шахтаря”.

Успіх? Успіх. Але – це ж український футбол.

І в 19 років чуваня пішов фестивалити.

Покійний вже донецький “Металург”

Покійний вже “Металіст”

“Зоря”

“Славія”

“Яблонець”

“Брюгге”

Одне маленьке зауваження – все, що було після “Шахтаря”, це оренди.

Отак чуваня 5 років шляється по орендах, числячись на контракті в “Шахтарі”. Причому, зверніть увагу – чуваня на контракті у кротів уже більше 6 років. На такий термін ніхто контракти не підписує. Значить, він продовжував свою угоду з “Шахтарем”. Продовжував, щоб далі мотатися по орендах.

Ні, з фінансової точки зору чуваня, очевидно, робить все правильно. Заробляє гроші, “годує сім’ю”, таскть. Але причому тут футбол?

А потім вони жаліються, що у 38-мільйонній Польщі 2 мільйони любителів футболу платять по 20 баксів за трансляції власного чемпіонату, а в 42-мільйонній Україні хоча б 300 тисяч по 50 гривень заплатили. Знайдіть дурнів, які на цей орендошабаш будуть дивитися за гроші.