Виявляється у цієї неофіційної назви народу (і країни) агресора, який напав на Україну, є цікава історія.

Я не знаю, чи це випадковість, збіг – чи, може, автор терміну “свинособака” все це знав, але.

Ось цей пам’ятник, який я вам показував вчора. Стоїть він у місті Бонн, поставили його 1993-го року.

Називається він – “Mein innerer Schweinehund”. Моя внутрішня свинособака.

Виявляється, в Німеччині давно існує такий термін. Означає він внутрішню людську лінь, нехлюйство, небажання нічого робити, розвиватися і т. ін. Дехто доводить цю “внутрішню свинособаку” аж до акразії, тобто до ситуації, коли людина завжди в ситуації вибору вибирає найгірший варіант – причому чудово це усвідомлюючи. Наприклад, знаючи, що їй не можна пити – нажирається, як свиня, прекрасно розуміючи, що нажралася як свиня. Фрази “Не куриш? От молодець. Погана це звичка”, сказані під затягування черговою цигаркою – це теж випадок акразії. І внутрішньої свинособаки. Є таке поняття – “перемоги внутрішню свинособаку”. Це значить піднятися з дивана, встати і щось зробити – не на словах, а на ділі.

Навіть є пісня, присвячена цьому явищу.

До речі, ГуглТранслейт цікаво перекладає цей термін – не “свинособака” чи “свиняча собака”, а “покидьок” або “сука“.

Ну, а ви тепер самі думайте – наскільки цей термін підходить до тих, кого ним назвали кілька років тому і продовжують називати до сьогодні.