Ні, ну все можна якось пояснити. І продажність наших “засобів масової інформації”, і роботу на ворога, і триндьож про “стандарти БіБіСі”. А як пояснити ось це каліроване нахабство, що межує з тупістю?

Ось мені у френцтрічці на очі попалася новина від ресурсу VLASTI.NET. Я взагалі не знаю, що це за сайт – ну от так трапилося, що вилізло. Читаємо новину.

Ось скрін головної сторінки сайту.

А ось лінк на новину.

“Дивно, – подумав я, – така весела історія, а у нас про неї чомусь промовчали”. Крім того – я ж знаю, що Карл Волох був забанений на 30 днів, і розбанили його буквально кілька днів тому. Поліз на сторінку. Не знайшов нічого такого. Гм.

Закинув у фейсбучний пошук фразу про “долго и вкусно трахали” (логічно вирішивши, що таких пасажів в постах навряд чи буде багато). Знайшов. І справді – у Волоха. Дивіться.

Ось лінк, можете перевірити. Ну як вам?

Чесне слово, інколи починаєш шкодувати, що українській журналістиці не вистачає Волтера Собчака.

P.S. А тепер найсмішніше у всій цій історії.

“О нас

VLASTI.NET – один из ведущих украинских новостных и аналитических сайтов, созданный и наполняемый профессиональными журналистами. Генерируя собственные новости и аналитику, мы оперативно отбираем в сети самые громкие, резонансные и актуальные материалы журналистов и ведущих информагентств со всего мира.

VLASTI.NET – один из немногих ресурсов, не принадлежащих и не симпатизирующих ни одной политической силе или финансово-промышленной группе.

VLASTI.NET – это объективный и всесторонний взгляд на наш многогранный мир. Мы не определяем «хороших» или «плохих», не разделяем «врагов» и «друзей». Мы беспристрастны и в то же время дружественны и открыты для сотрудничества.

Главный редактор Борис Бондарь”