Кілька слів про цьогорічну Арабатську стрілку. Для тих, хто не знає – це неокупована, херсонська частина півострова Крим. Конкретно – село Щасливцеве.

За останні пару років майже зникло поняття “є вайфай”. Він тут є всюди – звісно, де професійно займаються здачею спеціально побудованого житла для курортників. Так само всюди – сонячні батареї для нагрівання води. Ринок, пані та панове.

Купа серйозних автівок на несерйозному начебто курорті – Азовське ж море, не Чорне.

Знову з’явилися авта з білоруськими номерами. Небагато, кучкуючись у кількох місцях – але є. Московитів немає. І навіть по дорозі лише одна зустрілася, на північ, у напрямку Харкова.

Натомість львів’ян, франківців, хмельничан, житомирян (особливо цих) – повно. Української мови вдосталь. З номерів не бачив лише закарпатців – всі інші є.

Так само і татар. Кафешки, кухня, тамги на машинах.

По центральній вулиці – тепер вона Миру – купа державних прапорів. І так є – наприклад, у нас по сусідству на будинку жовто-синій банер “Слава Україні”. Думаю, ясно, чого московитів немає.

З найближчих регіонів – ЗП, Дніпро, Кривий – возять від дому і до дому. Привіт тим, хто плачеться за совковими часами. Я їздив, пам’ятаю.

Ціни на все божеські. В нас під боком “чайхана”, як каже Богдан (бо східний стиль, дастархани чи як воно там, тапчани, хон-тахта) – на 150 гривень на трьох можна не наїстися, а нажертися. Ціни у порівнянні з минулим роком підросли хіба що на житло.

Майже немає бородатих.

Майже немає п’яних на пляжі (йдемо звідти годині о 9-й вечора).

Сміття – як і всюди. Цей скілл у українців просто не працює. Богдан не витримав – почав на пляжі недопалки збирати і виносити. Ксюха сумно прокоментувала – все одно не оцінять. І не перестануть смітити – додав я.

Баришні на пляжі в основному сімейні. Взагалі в основному сім’ї або мами з дітьми. Хоча бувають дуже несподівані варіанти, можна навіть оживити у пам’яті юнацькі сексуальні фантазії і вгадувати, чи то є так.

В цілому картина досить дикого і дуже бюджетного відпочинку, який, втім, старається вловлювати настрій клієнтури. (Наприклад, з’явилися водні гірки доя малих дітей. Богдана за вуха не відтягнеш.)