Into the night. Пам’яті Анджело Бадаламенті

…Що міг я, простий сільський хлопчик, у якого навіть не було дециметрової антени для перегляду новостворених місцевих каналів, які ночами крутили голівудські “шедеври” з відеокасет, побачити у своєму телевізорі на початок 90-х, крім зразків радянського і пострадянського кінематографа? Хіба що латиноамериканські серіали, які тоді уже почали заповнювати геть порожню нішу на величезному дикому сході. Але… Read More Into the night. Пам’яті Анджело Бадаламенті

А, значіт, нужен нам хароший русскій

Сьогодні по ФБ-стрічці гуляє дві теми, пов’язані із війною. Про першу говорити не буду, тут я просто закрив на 30 днів пости усіх тих, хто про неї написав, хай тішаться без мене. А от друга – це цікаво і показово.

“А я укурєнний іду по пєрєулочку”. Насправді уже ні

Цю історію можна було б починати довгими-предовгими прелюдіями. Наприклад, що я виріс та сформувався у Запоріжжі 90-х, в районі “Анголи”, де “русскій шансон” звучав на кожному квадратному метрів. Що цю музику я воленс-ноленс увібрав у своє життя, і вона – як би я до неї не ставився – назавжди залишиться зі мною. Що… Але не… Read More “А я укурєнний іду по пєрєулочку”. Насправді уже ні

Як Биков протягував у свої фільми антирадянські пісні

Усі ви добре знаєте (а хто не знає, то ганьба вам) такого українського режисера та актора радянських часів – Леоніда Бикова. І так само добре відомий його фільм “В бій ідуть лише “старики”. Такий нібито правильний радянський фільм про “Велику Вітчизняну Війну”. Але. Мені ще в дитинстві не давав спокою один епізод. Той самий, де… Read More Як Биков протягував у свої фільми антирадянські пісні