Ничто не предвещало беды. Была пятница, 13-ое… Нет, конечно, был вторник, к тому же целое 23-е, но беды все равно ничто не предвещало. Дело в том, что Мыленко (он же Владимир) и Пояснюк (он же Вольдемар) пошли в медпункт. К добрейшей души человеку Ирине Анатольевне (она же, как ни странно, Посудевская), дабы получить у нее… Read More Операция «П» и другие приключения Вовиков
Ще один шматок з майбутньої книжки “Як я забивав на “Камп Ноу”. ******************************************************************** Розділ 0 читайте тут. 1. Мій перший у житті спогад ніяк не пов’язаний з футболом. Хоча… От давайте пропустимо його крізь призму футбольних реалій. З пологового будинку привозять мого молодшого брата. Мені тоді майже 4 роки, і я король усього свого світу… Read More Як я забивав на “Камп Ноу”. Розділ 1
Обіцяний перший, точніше, нульовий розділ з майбутньої книжки “Як я забивав на “Камп Ноу”. **************************************************************************************** 0. Білл Шенклі – це такий англійський футбольний тренер. Я знаю, бо довгий час працював у футбольній журналістиці (а зараз пишу книжки, присвячені, зокрема, і футболу). Кожен, хто більш-менш професійно займається футболом як текстами – не може не знати Білла… Read More Як я забивав на “Камп Ноу”. Розділ 0
Я не пам’ятаю цю дату, але пам’ятаю цей день. Чудово пам’ятаю.
Історія про танк, степ і воду.
Раз сьогодні Маковія – то й історію я згадав тематичну, про мак.
Дві історії про залізницю і веселих людей.
Три історії із життя мого райончика.
Вчора під час традиційної вечірньої прогулянки згадали про дитячу трудову повинність в радянські часи, сьогодні зранку в фізбучеку побачив пост на цю тему. Вирішив пригадати, як то було у мене в школі.
Коли ж не поговорити про замовні статті, як на День журналістики. До того ж, я у своїй кар’єрі в ЗМІ одного разу таку статтю писав. Зараз розкажу, як це було.
