Сьогодні вранці помер побитий двома малолітніми дебілами Артем Мирошниченко. Побитий лише за те, що розмовляв – у Бахмуті – українською мовою. І його смерть – це вирок. Вирок цілому макрорегіону – і усій державі.

А давайте подивимося, як ситуація із рідною мовою у двох сусідніх східнослов’янських країн. Нагадаю, що у однієї державна мова одна, своя власна,  у іншої – дві, крім своєї, ще і мова окупанта.

От я учора натрапив у Фейсбуці на такий пост.

Об українську мову витирають ноги не тільки московити.

Моя попередня стаття, яка, як люблять писати інтернет-неучі, “взірвала інтернет” (42 тисячі переглядів – це не те що рекорд для мого ресурсу, це навіть не Еверест, а Олімп, той, що марсіянський), починалася із діялогу із дружиною. Діялогу, присвяченого мені. Тепер же я згадаю іншу нашу розмову, але вже присвячену їй. І – через неї –… Read More Хто зробив із моєї дружини українку

Почитав я “стенограму зустрічі Президента України Володимира Зеленського з керівництвом Верховної Ради та парламентських фракцій, 21 травня 2019 року”. І що я хочу вам сказати. Пам’ятаєте оту фразу картавого сифілітика про “кухарку” і “управлять государством”. От зараз до влади прийшли отакі от кухарки. І обслугою собі привели таких же кухарок.