Львівський футбол. Чому після Польщі читати про нього нецікаво

Все-таки в тому, що ти написав і видав книжку – є свої плюси. Наприклад, мені недавно написав львівський футбольний публіцист, запропонував обмінятися книжками. Ось, маю тепер. Де б я її в Запоріжжі взяв?

20160719_162648.jpg

Читаю, значить. Прочитав австрійський період, польський, дійшов ло 1945-го року і зрозумів – далі читати нема смислу. І тут не в авторах проблема. Просто все, що після 1945-го – у порівнянні з попередніми часами – це не футбол, а комуноїдна імітація.

Там, за Австрії і Польщі, футбол жив, дихав, боровся, розвивався. Клуби виникали – бо так хотіли люди, а не чиновники. Клуби брали участь у створенні орнанізацій, ліг, турнірів, орендували і будували стадіони. У двох найсильніших львівських клубів, “Погоні” та “Чарні”, стадіони знаходилися на одній вулиці, через дорогу. Як у Мадриді колись. Як у нормальних людей… Це лише штрих, ця історія зі стадіонами. До 1939-го року у Львові був футбол. У всіх його проявах.

А потім… Потім прийшли комуноїди – і почалося. Динамо, спартак, харчовик, авангард. Всі по стійці смирно і як в обкомі скажуть.

Єдине, що я прочитав – це історію створення перших “Карпат”. (Хай вас не дивує слово “перших”. Вони були знищені – так само, чиновницьким розпорядженням – на початку 80-х, а в кінці того десятиліття на світ з’явилися нинішні. У нас це традиційно називається “відродженням”. Ну, у нас і “Скала”стрийська існує з 1911-го року, і “Зірка” кропивницька повернулася до елітного дивізіону…)

Так от. Історія така. В Москві придумали зробити другу групу Класу А, тодішньої вишки. Десь так, як німці другу бундеслігу створювали. Ок, нема питань, в розбитому на географічні зони Класі Б багатьом командам було вже нецікаво громити малечу. Але далі…

Далі чиновники тупо визначили, яким містам нададуть місця в цій “першій лізі”. Не командам – містам! Спортивний принцип? Футбол поза політикою? Ха-ха-ха.

Потрапляє в список міст і Львів. Здавалося – що тут думати, віддали місце найсильнішій команді міста, та й по всьому. Але ні – радянські футбольні чиновники не шукають легких шляхів. Справа в тому, що цією командою був СКА. Ну і що, спитаєте ви? Та те, що в групі вже були заявлені ЦСКА і ростовський СКА. А ще новосибірським армійцям місце обіцяли. Куди ще четверту команду від армії?

Отака от логіка. Тому львівські чиновники вирішили створити нову команду, на базі цілого ряда підприємств, і заявити її в цю новостворену першу лігу. На базі – це значить, що були вибрані підприємства, за якими були закріплені ті чи інші гравці нової команди. А закріплені – це значить, що вони там по трудових книжках числилися і отримували зарплату. В СРСР ж професіонального спорту не було, хе-хе.

Ну от вам і історія створення. В приказному порядку, на заздалегідь заготовлене місце в лізі, із наказом для різних заводів і фабрик платити футболістам зарплату… Коли ти не знаєш іншого футболу, то це сприймається як належне – бо а як інакше. Але коли тут же ще за чверть століття до того – вирувало справжнє футбольне життя (14 стадіонів у Львові було! І не армія чи завод Електрон їх будували-утримували). Це сприймається зовсім інакше.

А читати суто про турнірні перипетії… Так і там купа того, що “згори наказали”. Ні, то дійсно був не футбол, а його совкова імітація.

І не думайте, що це тільки у Львові так. У мене є книжка про історію мелітопольського футболу. Там те саме. До середини 20-х років минулого століття йшов звичайний футбольний процес. Створювалися – людьми – клуби, будувалися стадіони. Свій “Маккабі” був, на секундочку. (Тобто в Мелітополі існувала настільки потужна юдейська складова, що й на футбол сил вистачало. Пошукайте зараз в Мелітополі сліди перебування юдеїв…) А потім комуноїди згребли все до ‘дної ями – і почалося історія “відомчих команд” та “радянських спорттовариств”. А футбол – в нормальному, європейському розумінні закінчився.

І зараз лише починається. Та й то далеко не всюди. Бо чим той же Ігор Суркіс відрізняється від Якова Погребняка? (Помер, до речі, дідо в травні цього року. Цікаве ми тоді інтерв’ю з ним записали. Показове. Треба буде знайти в архіві.) Судячи з чуток про Фірташа та Льовочкіна – то взагалі нічим. Хіба вивіскою…

Садовий і бумеранг

Вирішив написати про львівську ситуацію. Хоча це не стільки про конкретно Львів, як про Україну в цілому (ми ж “єдіная страна”, і мудаки у нас майже всюди однакові, є лише регіональні особливості – хтось до сповіді ходить, хтось по пеньках стрибає).

Read More »