Одне прізвище, один ключовий показник того, де зараз знаходиться наша країна – ще до “червоної московської лінії”, чи вже за нею.
Категорія: аналітика
Чи можна пожертвувати Україною, щоб знищити Порошенка?
Сьогоднішній, власне, навколоракетноскандальний фейсбук змусив мене задуматися над таким питанням.
Ким варто замінити портрети Порошенка в кабінетах і класах
питання української символіки часом набирає досить химерних форм.
Чому Гройсмана ненавидять менше, ніж Порошенка
Реакція на президента давно перестала бути просто негативним чи позитивним ставленням до політика. Це вже ціле політичне явище – порохоботи, порохофоби…
Кримська карма. Як дурнуватий бігборд про “ми на родінє” за три роки став реальністю
От як воно буває – і не думаєш, а отримуєш. Причому по повній програмі.
Головне питання щодо загибелі регіоналки Бережної
Взагалі-то говорити тут немає про що, але є один дуже суперечливий нюанс.
Із Вересня ліплять чергового “героя-патріота”?
Щось часто останнім часом ведучі сумнівної політичної позиції на телеканалах сумнівної якості влаштовують показові шоу “боротьби за Україну”. Збіг чи…
Земля з могили Петлюри. Не переживайте, ви не перші, ким маніпулюють на патріотичні теми
Власне, про історію Дроздова-Романенка все вже сказано. Хочеться лише звернутися до тих, хто на неї купився.
Навіщо Порошенку зустрічатися з Лукашенком
Візит “останнього диктатора Європи” до Києва викликав бурю емоцій у певної спільноти, пов’язаної із загиблим рік тому Павлом Шереметом. Приїзд на роковини вбивства того самого Лукашенка, який колись садив Шеремета до тюрми – може, не треба було?
“Стандарти ББС” для України – це костюм від “Армані” на тому, хто помирає від голоду
Ага, так шо я хотів сказати. Тут от деякі журналоїди в припадках цехової солідарности розказують про настю станко, шо вона, мовляв, носій великої мудрості під назвою “стандарти бібісі” – а ви всі, хто її не любить, пєрхоть подзалупная (ну це конєшно в смислі переносном). Да, так от. Щоб ви знали – вся ця історія із стандартами – це одна ДУЖЕ ВЕЛИКА найобка. На-йоб-ка, повторюю. І ось чому.
(До речі, це не тільки журналістики стосується, а й мовного питання, і багато чого іншого.)
