Тема карантинного Великодня – хороший привід ще раз наголосити на тому, чим насправді є УПЦ (МП).

Отже, пандемія котиться світом, десь ще доходить до піку, десь уже почала затухати, десь (якщо вірити ЦК КПК) уже навіть карантин знімають і люди не помирають. Саме час підбивати підсумки. Залишимо медичну складову медикам і поговоримо про соціальні підсумки. Власне, один важливий підсумок.

Натрапив на жорстку таку дискусію щодо того, чи мають право діяспоряни любити Україну десь там у себе на Альбертщині. І от що подумав.

В чому ж причина? Хто винен? Кому ЗМІ мають дорікнути у першу чергу?

Ні, це не монобільшість “Слуги народу”. Що монобільшість, що більшість із “Голосом” – різниця була б мінімальна. Мова про інше.

Історія голосувань українців на виборах – це чудова, практично еталонна історія. Історія для відповідних спеціалістів, у тому числі й, можливо, медичного профілю. Давайте ж пройдемося по усіх українських голосуваннях і подивимося, що і як це було.

Ходив сьогодні на закупи, і біля одного супермаркету бачив таку цікаву секунднку картину, яку ніхто, крім мене, і не помітив.

В Україні якось прийнято більше відзначати цього дня подію, що сталася 1919 року, хоча насправді, якщо розібратися, вона не мала аж такого реального значення – на відміну від події, що сталася рівно за рік до того.

Все частіше доводиться чути і читати – люди стомилися від війни, гинуть наші хлопці… А давайте поглянемо на статистику. І розберемося, від чого хто втомився.