Розбираємося в головному скандалі тижня.
З одного боку – Малороссія це чисте лузерство. Зауважте, в чому різниця між попередніми проектами Кремля. “Незалежні” Крим, ДНР та ЛНР проголошувалися на території, яка контролювалася окупантами. Тобто це було реальне проголошення існування “країн”.
З Новороссією – справа дещо інша. То було 2014-го, коли Кремль реально планував підірвати південні і східні області України. Згадайте Одесу, Харків, Запоріжжя. Тобто тут Кремль грав трохи наперед, своїм рішенням не тільки фіксуючи, але й підштовхуючи.
А от Малороссія – проект повністю відірваний від реальності. 2017 рік – не 2014-й, шансів у Путіна та його посіпак немає навіть на “Новороссію”, що вже казати про всю територію України, на яку претендує “Малороссія”.
До певної міри тут навіть елементи карго-культу проглядаються – мовляв, діди проголошували (УСРР сто років тому), і у них все вийшло, значить, і нам треба проголосити, все й получиться.
Але все не так просто. Ось вам пост одного із ідейних зачинателів всіх цих ідей, московита Захара Прілєпіна. Почитайте, що проголосили вчора в Донецьку.
А тепер змініть пару слів. Правда ж, виходить дуже схоже на програми деяких українських опозиційних партій? А ще – на Україну Кучми, з позаблоковістю і таким іншим. На Україну, коли все було спокійно, дерева були великими, народи – братніми, а зарплати – великими.
Тож цей віртуальний проект “Малороссія” – це не спроба продовжити експансію військовими силами, а спроба політичного тиску на нинішню владу. Гра на “успішному минулому” – тільки не на радянському, а на домайданному, коли долар уже був і до того ж коштував значно менше, ніж зараз.
Ну, і окремо виділю “головний напрямок” – боротьбу з корупцією. Цікаво, чому закиди Кремля збіглися із інтересами “антикорупціонерів”? Може, тому, що тема здачі Порохом Маріуполя, Ліпєцкої фабрики і договорняків з Путіним вже не в тренді? А боротьба з корупцією у заяві “Малороссії” – це привід для декого сказати, що “навіть сепари розуміють, а клята шоколадна влада ні”.
Отже, проект “Малороссія” – це політичний вкид в український інфопростір. Вкид, який сає на меті розігнати ще більшу недовіру до чинної влади. Ну, а далі – звична схема: перевибори (перш за все у Раду), потрібний Кремлю парламент і далі за текстом.
Війна триває. Гібридна, ви ж не забули?
