Для початку хочеться згадати свій текстик “Савченко. Спроба заглянути у завтрашній день“, написаний у день звільнення Надії – http://wp.me/p73rBW-1g9. Важко було не помилитися – скажете ви зараз. Угу – відповім я. А потім нагадаю про той натовп, який там в аеропорту бігав і був готовий мало не коронувати Савченко.

Далі хочу нагадати про те, що багато хто досі не хоче помічати. 

1) В московитському полоні перебувала(є) не тільки Савченко. Але Свирид Опанасович ет цетера піарили лише одну полонянку (згадуючи інших дуже рідко, для блізіру). До речі, ви ще не придивилися до тих, хто так само робив шалений акцент ТІЛЬКИ на Надії?

2) Так само в нардепи взяли лише її одну. Причому одна із найодіозніших політсил.

3) Інші звільнені бранці в обов’язковому порядку проходять курс реабілітації. Савченко майже відразу поперлася у ВР. І зараз інтенсивно гасала Україною (підтримуючи сама не знаючи кого).

А тепер дивіться. Допомогло нардепство і делегатство в ПАРЄ звільненню? Ні. Московія на те навіть не відреагувала. Зате тепер, повернувшись додому, Савченко має статус, який дозволяє їй нести всю ту ахінєю, яку вона несе, навіть на міжнародному рівні. І це аж до 2019-го. Висновок?

Особисто для мене єдиним питанням було – вона сама цього хоче (амбіції прокинулись, наприклад), чи нею маніпулюють. Співставивши тональність трьох масивів – виступи в полоні, книжку і виступи на свободі, я прийшов до висновку, що це три різні людини. Тобто – Савченко просто маріонетка, яку відповідні сили використовують на свою користь, закладаючи в неї ті чи інші тексти. Зважаючи на моментальну зміну тональності московитських ЗМІ у певні моменти (вчора ще убивця журналістів, а сьогодні РАПТОМ борець за мир), використання це, скоріш за все, сплановане не в Україні і почалося задовго до звільнення. Можливо, після першого, справжнього голодування.

А знаєте, коли вона була справжня? В аеропорту, коли огризалася на журналістів. А потім їй швиденько пояснили правила гри – і, о диво, вона вже ходить по ефірах, причому до таких відомих антиукраїнською риторикою персонажів, як Мураєв.

Власне, після анонсу ефіру у Мураєва – чому дивуватися її закликам про те, що треба просити пробачення у жителів Донбасу (ні від кого іншого із наших звільнених бранців ми такого не чули). Це все, отакі от заклики, пропозиція фактично легалізувати Захарченка і Плотницького – частина широкої антиукраїнської риторики, антиукраїнської кампанії, яку веде Кремль. Савченко – частина антиукраїнських сил. Так буде правильніше.

Як таке можливо з людиною, що сиділа (і голодувала) в московитському полоні? А це вже, як казав один донецький клоун, додумайте самі.

ЗІ. За ці 2,5 роки українці пережили злети і падіння уже стількох кумирів – Ярош, Парасюк, Ляшко навіть (не смійтесь, багато кого вразили його “подвиги”, зокрема, “допити полонених”), Савченко. Може, вже досить?