16.07.1991, ББТ, РПЛ – що тут спільного?

Про вчорашній день. Точніше, про подію, яка відбулася 16 липня багато років тому. По-моєму, чудова ілюстрація нашого життя, його періодичної абсурдності і безглуздості.

Як відомо, 16 липня 1990-го Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. При всій прогресивності того документу, він не зачіппв головне – вихід УРСР зі складу Радянського Союзу. Тобто по суті це було бажання комуноїдного парламенту радянської республіки отримати більше повноважень у протистоянні з центром. Звісно, подавалося це під красивими патріотичними гаслами – тоді це був тренд.

Але те, що відбулося за рік – як на мене, вершина абсурду. Ось цитата із постанови тодішньої ВР:

“Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності,
підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року,

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:

Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України”

Вдумайтесь. Верховна Рада радянської республіки (яка у свій час доклала маріонеткових зусиль до знищення держави Україна) пропонує вважати день своєї боротьби із Горбачовим та його владою (не з СРСР як таким!) – днем незалежності! Не проголошує незалежність (і тоді не тре нічого пропонувати – люди й самі відзначать), а пропонує вважати якийсь інший день днем незалежності. Незалежності, якої немає ні формально, ні тим паче фактично.

В США та навіть в пострадянській Україні це свято прив’язане до факту прийняття документів саме про незалежність. А 16 липня 1991-го – це велика обманка. Замість реальної незалежності від совка, совковий парлямент радянської України кинув патріотично налаштованим громадянам пустишку – мовляв, нате, бавтесь, святкуйте, а ми як були частиною Союзу, так ним і будемо.

До речі, така формула – приліпити на свої шкурні інтереси красиву синьо-жовту вивіску, аби люди пораділи і підтримали – є і нині однією із найдієвіших в українській політиці. Хіба європейськість Самопомочі чи патріотизм Ляшка та Тимошенко – це з цієї опери? Як на мене, один в один. Оголосимо, що ми проєвропейська (патріотична) політсила – а самі будемо займатися тим, чим нам потрібно.

А всього лиш потрібно – називати речі СВОЇМИ іменами. І не слухати тих, хто говорить красиво, але брехливо.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s